Хронічний періодонтит

%d1%82%d0%b5%d1%80-%d0%bf%d1%83%d0%bb%d1%8c%d0%bf%d1%96%d1%82_11

Але  більш небезпечними для людини є хронічні прояви періодонтиту, а все через те, що на відміну від гострого періодонтиту, хронічний може перебігати досить тривалий час без відчутного болю, через що людина не може вчасно звернутися до стоматолога. Хронічний періодонтит часто виявляється випадково, коли людина навіть не підозрює про наявність у неї захворювання. Саме через небезпечність хронічного періодонтиту, ми вирішили присвятити йому окрему статтю.

Хронічний періодонтит — це найчастіше захво­рювання періодонта, яке посідає третє місце після карієсу і пульпіту. Він може бути наслідком гострого запалення періодонта, а також різноманітних травм.

Цей періодонтит проявляється нападоподібним болем, особливо на темпера­турні подразники. Людина також може скаржитися на відчуття важкості, незручність у ділянці ураженого зу­ба; незначний біль під час прийому їжі; біль при надкушуванні.

Можливим ускладненням тривалого хронічного періодонтиту може бути поява на яснах норичного ходу.

Норичний хід вказаний стрілкою
Норичний хід вказаний стрілкою

Утворення нориці відбувається через утворен­ня гранулеми – невеликого запального ущільнення на верхівці кореня, яке являє собою капсулу заповнену гноєм. Гранулема у свою чергу виникає через розсмоктування (резорбцію) кістки навколо кореня, також цей руйнівний процес може зачепити цемент і дентин кореня.

%d1%82%d0%b5%d1%80-%d0%bf%d1%83%d0%bb%d1%8c%d0%bf%d1%96%d1%82_13%d1%82

З часом гранулема може розростатися, перетворюючись на кістогранулему чи, навіть, кісту.

Гранульоми, кістогранульоми і кісти

Відмінність між цими утвореннями полягає в розмірах та морфології (структурі тканин, що їх утворюють).

Розмір гранульоми, який визначається рентге­нологічно, — до 5 мм. Із гранульоми розвиваються кістогранульоми (кістоподібні гранульоми).

Кістогранульоми на рентгенограмі мають розмір приблизно 5-7 мм. Це перехідна форма, яка має низку особливостей, характерних для повністю сформованої кісти, зокрема чіткі контури.

Поступове збільшення порожнини кістогра­нульоми спричиняє розвиток кісти, яка на рентгенограмі має діаметр 7-10 мм і більше. Білякореневі кісти — останній етап розвитку хронічного періодонтиту.

Краї кісти визначені стрілками
Краї кісти визначені стрілками

Кістогранульоми та кісти часто ніяк не турбують людину, їх бачать лише на рентгенограмі. У разі нагноєння кісти, як і в разі загострення періодонтиту, може виникати біль під час накушу­вання, припухлість ясен.

Утворення гранулеми (кістогранулеми, кісти) вимагають серйознішого лікування не лише заради збереження самого зуба, але і для попередження можливих ускладнень.

Попередня стаття

Періодонтит

Періодонтит - це запалення тканин, що утримують зуб у кістковій лунці (альвеолі). За причиною виникнення розрізняють інфекційні і неінфекційні періодонтити. ... Читати далі

Наступна стаття

Пародонт і його функції

Ясна, цемент кореня зуба, періодонт (щільна тканина, що утримує корінь зуба в лунці) і кісткова тканина лунки (альвеоли), в якій ... Читати далі