Лікування пульпіту – це, передусім, позбавлення пацієнта больових відчуттів, ліквідація джерела інфекції, а також відновлення функцій зуба. Сучасні методи лікування пульпіту безболісні і якщо звернення було своєчасним – дають можливість врятувати зуб.
В лікуванні пульпіту є два основні напрями— консервативний і хірургічний. У разі консервативного підходу зусилля спрямовані на повну ліквідацію запального процесу в пульпі і відновлення її функції. Хірургічне лікування зводиться до видалення пульпи.
Лікування пульпіту на ранніх стадіях дозволяє зберегти пульпу, яка потрібна для нормальної життєдіяльності зуба. Саме тому про перших ознаках пульпіту потрібне негайне звернення до стоматолога. На запалену пульпу впливають спеціальними кальцієвмісними препаратами.
Якщо причиною пульпіту став карієс, то на дно каріозної порожнини накладається лікувальна прокладка, яка посилює регенерацію тканин і має протизапальну дію. Порожнину зуба після накладення лікувальної прокладки закривають тимчасовою пломбою. Якщо у хворого немає скарг, то остаточне пломбування зуба здійснюють через 5-6 днів.
Хірургічні методи лікування пульпіту
Існує два основних хірургічні методи лікування пульпіту
Вітальна екстирпація (вилучення пульпи під анестезією) є найпрогресивнішою. Цей метод лікування за умови правильного виконання дає найменший відсоток ускладнень.
Основні переваги цього методу полягають у тому, що лікування здійснюється в один сеанс і не викликає в пацієнта істотного дискомфорту.
Методика вітальної екстирпації вимагає повноцінного знеболювання і дотримання правил асептики.
Етапи вітальної екстирпації.
- знеболювання;
- препарування каріозної порожнини;
- розкриття порожнини зуба;
- видалення коронкової пульпи;
- розширення устів кореневих каналів;
- видалення кореневої пульпи;
- за допомогою ендодонтичних інструментів проводять обробку кореневих каналів (вирівнюють їх стінки, каналам надають конусоподібної форми);
- пломбування каналів;
- контрольна рентгенографія;
- накладання пломби.
Девітальна екстирпація
Метод девітальної екстирпації передбачає вилучення всієї пульпи після накладання на неї спеціальної девіталізувальної пасти (або в минулому – миш’яковистої пасти), яка спричиняє відмирання пульпи (некротизацію або девіталізацію).
До складу миш’яковистої пасти входили такі компоненти:
- антисептики;
- знеболювальні речовини;
- миш’яковиста кислота;
- зв’язувальні засоби (для сповільнення проникання миш’яку).
Самими “корисними” для організму в такій пасті були сполуки миш’яку. На щастя, такі пасти в стоматологічній практиці вже не використовуються.
Девітальна екстирпація дуже поширена, але це не сучасний метод лікування. Вона повинна застосовуватися у тих випадках, коли неможливо використати вітальний метод.
Показання до використання:
- за наявності тяжкого загального захворювання;
- у разі виражених форм захворювань ротової порожнини — тяжкі форми генералізованого пародонтиту, запальні захворювання слизової оболонки ротової порожнини;
- за наявності погано прохідних кореневих каналів, великій їх розгалуженості;
- коли пацієнт боїться різноманітних ін’єкцій;
Лікування девітальним методом здійснюється у два відвідування:
- відкриття каріозної порожнини, перфорація пульпової порожнини, накладання девіталізувальної пасти і герметичної пов’язки;
- у разі правильного накладання пасти біль у пульпі припиняється майже відразу, хоча допускається незначна болючість у найближчі дві години.
Під час другого відвідування проводять:
- остаточне препарування каріозної порожнини та видалення коронкової пульпи (А);
- устя кореневих каналів розширюють, щоб полегшити їх подальше проходження (Б);
- проводять видалення кореневої пульпи.
- Кореневі канали промивають традиційними антисептиками і проводять інструментальну обробку, використовуючи ендодонтичні інструменти, та пломбують (В, Г).
- Після контрольної рентгенографії, накладають пломбу (Д).