Пародонтит — запалення тканин пародонта, яке характеризується поступовим руйнуванням його тканин і кістки альвеолярного відростка.
За перебігом протікання пародонтит може бути: гострим і хронічним, а за поширеністю: локалізованим і генералізованим.
Характерною особливістю пародонтита є утворення патологічних кишень і втрата кісткової тканини.
Горизонтальній резорбції (розсмоктуванню кістки) сприяють чинники, що викликають запалення ясен, а вертикальній – травматична оклюзія. Резорбція альвеолярної кістки при пародонтитах є причиною втрати зуба.
Пародонтит прогресує з різною швидкістю, частіше повільно. Як правило захворювання протікає безболісно. Іноді можуть бути наступні симптоми:
- чутливість оголених коренів зубів;
- ниючий глибокий біль, що виникає під час і після прийому їжі через її потрапляння в патологічну кишеню;
- гострий біль і чутливість при натисненні на уражені тканини.
Локалізований пародонтит — захворювання, яке характеризується запаленням і руйнуванням пародонта в ділянці одного або кількох зубів.
Найчастішою причиною виникнення локалізованого пародонтита є травма (механічна, хімічна, фізична).
Перебіг даного захворювання залежить від чинника, що призвів до його появи, ступеня ураження пародонта і форми гінгівіту, що розвивається на тлі хвороби.
Крім ознак, характерних для гострого гінгівіту, додаються такі симптоми: рухомість зуба, біль при натисненні на зуб. Виникає пародонтальна (патологічна) кишеня різної глибини. Приєднання інфекції погіршує перебіг, з’являється біль, що наростає, збільшується набряк тканин.
Хронічний локалізований пародонтит також найчастіше спричиняється дією хронічної травми. Це — дефект пломбування контактних (бічних) поверхонь, глибокі каріозні порожнини, зубний камінь, перевантаження окремих зубів у разі аномалій і деформацій прикусу.
За наявності локалізованого пародонтита, особливо якщо причиною його є дефект пломбування контактних поверхонь або глибокі порожнини, виникає пародонтальна кишеня різної глибини. При цьому уражається обмежена ділянка пародонта, і процес рідко поширюється на ділянки, розмішені поруч.
Хронічний локалізований пародонтит найчастіше має невиражену симптоматику. Іноді відчувають біль під час споживання їжі, рідше виділення гною із пародонтальної кишені.
Для локалізованого пародонтита характерне низхідне поширення запалення: спочатку уражаються ясна, епітелій ясенної кишені, кругова зв’язка зуба, періодонт, а вже потім — кісткова тканина.
Вчасно не вилікуваний локалізований пародонтит може призвести до втрати зуба.
Генералізований пародонтит у дорослому віці спостерігається у 90-95% осіб із захворюваннями тканин пародонта. При цьому уражаються всі тканини пародонта: ясна, періодонт, альвеолярна кістка, зуби.
Для цієї патології характерно:
- процес починається в яснах з послідовним поширенням на глибші тканини пародонта;
- процес має хронічний перебіг;
- захворювання постійно прогресує і самовільно не виліковується.
Для генералізованого пародонтита характерні такі ознаки:
- симптоматичний гінгівіт (катаральний, виразковий, гіпертрофічний);
- пародонтальні (патологічні) кишені;
- резорбція (розсмоктування) альвеолярного відростка;
- травматичне змикання зубів (травматична оклюзія).
Поширення патологічного процесу, характер перебігу залежать від загального стану організму.
За перебігом генералізований пародонтит найчастіше буває хронічним. У разі супутніх запальних захворювань і приєднанні вторинної інфекції запальний процес у тканинах пародонта загострюється. Під впливом профілактичних і лікувальних заходів унаслідок підвищення захисних сил організму настає стадія ремісії, тобто стабілізації процесу.
Початковий ступінь хронічного генералізованого пародонтита в більшості випадків протікає без симптомів. Іноді бувають скарги на неприємні відчуття в яснах: свербіння, печію, кровоточивість під час чищення зубів або прийому їжі.
За клінічними ознаками являє собою хронічний катаральний гінгівіт (найчастіше в ділянці фронтальних зубів), окрім того, ясенний край, який у нормі щільно прилягає до зубів, внаслідок значного набряку відстає. При цьому між яснами і зубом утворюється велика кишеня, яка після руйнування запальним процесом кругової зв’язки зуба досягає глибини 2-3 мм. Отже, початкова форма хронічного генералізованого пародонтита відрізняється від хронічного катарального гінгівіту здебільшого змінами в кістковій тканині пародонта та є його наслідками.
Роль самостійного гінгівіту у виникненні генералізованого пародонтита значна, адже пародонтит починається тоді, коли порушується зубоясенне прикріплення унаслідок довготривалого хронічного гінгівіту. Після руйнування прикріплення починає утворюватися пародонтальна кишеня, але при цьому гінгівіт нікуди не зникає, лише із самостійної форми захворювання переходить в один із симптомів генералізованого пародонтита.
Без відповідного своєчасного лікування захворювання прогресує. Глибина пародонтальних кишень досягає 3-3,5 мм (місцями до 4 мм). Біль приймає ниючий характер, посилюється при жуванні. Край ясен і міжзубні сосочки від щонайменшого торкання кровоточать. Натискання на край ясен супроводжується виділенням каламутної, жовтуватої рідини, що містить клітини епітелію, які відторгнулися, мікроби, залишки їжі, гній, це призводить до виникнення неприємного запаху з рота. Як правило, у цей період захворювання відбувається значне відкладення зубного каменю.
З перебігом хвороби хворі іноді відчувають оніміння в яснах, не відчувають зубів, внаслідок чого порушується координація рухів щелеп. Глибина пародонтальних кишень сягає 3,5-4,5 мм (місцями до 5 мм). Слина стає коричневою або бурою від домішків крові з уражених ясен. Нерідко хворі через сильну кровотечу з ясен перестають чистити зуби, тим самим мимоволі сприяючи подальшому розвитку патологічного процесу.
Набряклість прогресує. Міжзубні ясенні сосочки місцями атрофуються, оголяючи шийки зубів, і частково, корені зубів. Ці процеси різко змінюють контури ясен, зокрема їх краї. Міжзубні проміжки заповнені залишками їжі. Просочуючись кров’ю, вони розкладаються і утворюють гнильний запах. Оголені шийки зубів стають дуже чутливими до холоду і тепла. Прийом їжі стає ускладненим.
У міру прогресування хвороби всі явища посилюються, виникає дифузний катаральний або гіпертрофічний гінгівіт, які часто загострюються. Внаслідок руйнування періодонту і альвеолярної кістки зубоясенні кишені поглиблюються з 5 мм. до 6-8 мм., інколи досягають верхівки кореня і визначаються з усіх поверхонь зубів. Зуби починають розхитуватися, травмуючи тканини пародонта і сприяючи їх руйнуванню.
Необхідно підкреслити, що перебіг пародонтита відбувається нерівномірно, в одного й того самого хворого в різних ділянках альвеолярного відростка можливий різний ступінь тяжкості хвороби.
Варто зазначити, що пародонтальні кишені є вогнищем хронічної інфекції. Це зумовлює постійну інтоксикацію організму, що може бути причиною різноманітних захворювань. При цьому загальний стан хворого значно погіршується, особливо під час загострень.
У разі загострення хронічного генералізованого пародонтита всі явища запалення в яснах посилюються. У пародонтальних кишенях з’являється гній. Рухомість зубів значною мірою підвищується.
Патологічна рухливість зубів, виділення гною із зубоясенних кишень, біль, періодичні загострення запального процесу стають причиною видалення зубів. Втрата частини зубів спричиняє за собою перевантаження тих, що залишилися, а отже, і прогрес захворювання. Таким чином замикається порочне коло – прогресує процес, значно деформується зубний ряд, посилюється перевантаження зубів, які залишилися, що у свою чергу призводить до втрати зубів. Для відновлення жувального апарату стає необхідним протезування, яке внаслідок руйнування альвеолярного відростка істотно ускладнюється.
А наприкінці нашої розмови, давайте переглянемо руйнівні наслідки генералізованого пародонтита на схематичному відео: