Гінгівіт

Гінгівіт – запалення ясен, при якому не порушується зубоясенне прикріплення. Гінгівіти – це захворювання паро­донта, які найчастіше зустрічаються в дітей, підлітків і в молоді до 20-30 років. У дорослих катаральний гінгівіт буває нечасто, зазвичай це вже пародонтит.

За перебігом протікання гінгівіт може бути: гострим та хронічним.

За поширеністю: локалізованим (уражає один-кілька зубів) та генералізованим (уражає весь зубний ряд).

За формою протікання: катаральним, гіпертрофічним, виразковим, атрофічним.

Перш ніж приступити до розгляду кожної окремої форми гінгівіту, слід уточнити, що гінгівіт може протікати як самостійне захворювання, а може бути частиною іншого, більш складного захворювання, наприклад, пародонтита чи пародонтозу, а також проявом цукрового діабету, раку чи отруєння організму солями важких металів (наприклад, вісмуту чи свинцю – у разі виразкового гінгівіту).

Як бачите, органи людського організму взаємопов’язані, і тому не варто знецінювати запалення ясен, які до того ж не викликають значного дискомфорту. Адже набряк ясен та їх кровоточивість може свідчити не лише про незадовільну гігієну ротової порожнини, а бути проявом більш серйознішого захворювання чи у свою чергу стати причиною більш серйозних хвороб пародонта.

Гострий катаральний гінгівіт характеризується набряком ясен, болем, порушенням функції жування. Людина відчуває біль в яснах, кровоточивість при прийомі їжі і чищенні зубів.

Ясенні сосочки з гострих стають куполоподібними, поверхня ясен гладка, блискуча, яскраво-червона, набрякла, легко кровоточить при подразненні.

%d1%82%d0%b5%d1%80-%d0%bf%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%be%d0%bd%d1%82_10

Гострий катаральний гінгівіт характерний для періоду прорізування і зміни зубів. Буває в разі гострих інфекційних та інших хвороб організму. В особливо тяжких випадках можливі кволість, підвищення температури тіла, головний біль. Часто лікування інфекційних захворювань сприяє вилікуванню гострого гінгівіту без будь-яких залишкових явищ.

Хронічний катаральний гінгівіт у людей зустрічається найчастіше і відрізняється довгим і в’ялим перебігом, менш вираженими симптомами: свербінням і періодичної кровоточивістю ясен при чищенні зубів. Хворі зазвичай рідко звертаються до лікаря, оскільки больових відчуттів, як правило, немає. Декого турбує незвичайний вид ясен, її почервоніння, зміна форми сосочків. Нерідко цю форму гінгівіту виявляють лише на профілактичних оглядах або під час санації ротової порожнини.

Довготривалий хронічний катаральний гінгівіт за відсутності лікування знижує захисні властивості пародонта, сприяє розвитку більш агресивних захворювань: гіпертрофічного гінгівіту, генералізованого пародонтита.

Гіпертрофічний гінгівіт — хронічний запальний процес у яснах. При цьому відбувається розростання ясен.

%d1%82%d0%b5%d1%80-%d0%bf%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%be%d0%bd%d1%82_11

Зустрічається порівняно рідко — у 3-5% дорослих (часто у вагітних на тлі гормональних зрушень). Установлено, що гіпертрофічному гінгівіту передує катаральний.

За поширеністю розрізняють локалізований і генералізований гіпертрофічний гінгівіт.

Локалізована форма зазвичай зустрічається при аномалії розташування зубів, їх скупченості чи постійній механічній травмі (краї коронок, кламери знімних протезів).

Генералізований гіпертрофічний гінгівіт є наслідком деяких хвороб організму (хвороб крові) та ендокринних порушень гормонального стану (вагітність, менопауза, період статевого дозрівання).

Гіпертрофічний гінгівіт починається поступово і спочатку не спричиняє занепокоєння. З часом люди звертаються до лікаря із скаргами на незвичайний вид і форму ясен (набрякання і збільшення ясенних сосочків), їх кровоточивість.

У разі легкого ступеня гіпертрофія ясен охоплює не більше ніж 1/3 коронки зуба, середнього — не більше ніж 1/2, за наявності тяжкого – розрослі ясна вкривають 2/3 або всю коронку зуба.

%d1%82%d0%b5%d1%80-%d0%bf%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%be%d0%bd%d1%82_13

Виділяють дві клінічні форми гіпертрофічного гінгівіту, що розрізняються між собою щільністю розрослих ясенних сосочків.

При своєчасному лікуванні і усуненні причини виникнення ускладнень не виникає.

У вагітних стан ясен після пологів нормалізується.

Виразковий гінгівіт може розвиватися як самостійно (від перенапруження нервової системи, на тлі неповноцінного харчування і дефіциту вітамінів, особливо аскорбінової кислоти), так і під впливом інфекційних захворювань (грип, ангіна тощо) або тяжкого загального захворювання.

Одним із провідних чинників ризику розвитку виразкового гінгівіту є захворювання верхніх дихальних шляхів: гострі риніти, тонзиліти, синусити, отити.

Розвивається виразковий гінгівіт на тлі попереднього катарального гінгівіту.

Характерний симптом — некроз і звиразкування міжзубних сосочків, у зв’язку з чим вони набувають усіченої форми. На зубах — значна кількість м’яких відкладень, зубного каменя.

%d1%82%d0%b5%d1%80-%d0%bf%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%be%d0%bd%d1%82_14

Розрізняють гострий і хронічний виразковий гінгівіт. При гострому хворий скаржиться на гнилісний запах із рота, біль в яснах, особливо під час споживання їжі та чищенні зубів, кровоточивість ясен. Може спостерігатися біль під час ковтання. Усе це супроводжується поганим самопочуттям, головним болем, втратою апетиту, підвищенням температури тіла.

При хронічному перебігу хвороби симптоми менш виражені.

Тяжкість виразкового гінгівіту зумовлюється поширеністю запального процесу та ступеню інтоксикації організму.

За умови адекватного лікування виразковий (як і катаральний) гінгівіт зворотний і не залишає наслідків, лише в разі середньої і тяжкої форми виразкового гінгівіту постнекротичні ефекти незворотні (сосочки не відновлюються)

Атрофічний гінгівіт

Захворювання характеризується атрофією ясенних сосочків та ясенного краю на тлі слабо вираженого хронічного запалення.

%d1%82%d0%b5%d1%80-%d0%bf%d0%b0%d1%80%d0%be%d0%b4%d0%be%d0%bd%d1%82_15

Розвиток атрофічного гінгівіту пов’язують з:

  • порушенням кровопостачання тканин пародонта;
  • клінічним порушенням обміну речовин та ендокринної системи;
  • загальним посиленням старіння пародонта;
  • генетичними чинниками;
  • травматичним змиканням зубів (травматичною оклюзією);
  • неправильною гігієною ротової порожнини.

Іноді атрофічний гінгівіт виникає після того, як пацієнт перехворіє на виразковий гінгівіт.

Розрізняють обмежену атрофію ясен і дифузний (загальний) атрофічний гінгівіт. Обмежена атрофія виникає в ділянці одного зуба, нерідко симетрично, частіше в ділянці ікол, премолярів. Унаслідок атрофії щезає ясенний край, поступово оголюються шийка і корінь зуба. У зв’язку з оголенням шийки і кореня зуба може виникнути підвищення чутливості до механічних, хімічних і температурних подразників.

Ще рідше спостерігається дифузний атрофічний гінгівіт, у разі якого поступово оголюються шийки зубів, міжзубні проміжки зяють. Захворювання суб’єктивно має безсимптомний перебіг, лише в разі оголення шийок зубів можуть виникнути ознаки гіперестезії.

Попередня стаття

Механізм розвитку хвороб пародонта

Так виглядає гінгівіт Як вже зазначалося раніше, основною причиною виникнення хвороб пародонта є незадовільна гігієна порожнини ... Читати далі

Наступна стаття

Пародонтит

Пародонтит — запалення тканин пародонта, яке характеризується поступовим руйнуванням його тканин і кістки альвеолярного відростка. За перебігом протікання пародонтит може ... Читати далі