Як вже зазначалося раніше, основною причиною виникнення хвороб пародонта є незадовільна гігієна порожнини рота. Через це виникає поява зубного нальоту на зубах, який з часом перетворюється на зубну бляшку – липку і безбарвну плівку на зубах, що складається з бактерій та продуктів їх життєдіяльності.
Накопичення бляшки особливо інтенсивно спостерігається у важкодоступних місцях, зокрема біля шийок та з язичної (піднебінної) сторони зубів. Цьому сприяють анатомічні дефекти – неправильне розташування, скупченість зубів у зубному ряду (так звані “криві зуби”), патологічний («неправильний») прикус, неякісні поверхні пломб і протезів та ін.
Не менш важливе значення в утворенні бляшки має харчування. Наприклад, їжа, багата на цукор та насичені жири, сприяє утворенню зубної бляшки. Крім того, утворення бляшки прискорюється при зменшенні виділення слини чи підвищення її в’язкості.
Порушення жувальної функції також сприяє збільшенню кількості зубної бляшки, особливо в тих ділянках зубного ряду, де в наслідок хворобливих відчуттів, ускладнене пережовування їжі.
Усі перераховані чинники можуть призвести до запалення слизової оболонки ясен – гінгівіту. Його розглядають як ранню стадію пародонтита, при якому патологічний процес поширюється на періодонт і альвеолярну кістку.
- Гінгівіт — запалення групи або всіх ясенних сосочків, ураження ясен, що вкривають альвеолярний відросток.
- Пародонтит — запалення тканин пародонта, яке супроводжується деструктивним (руйнівним) процесом у ділянці одного (локалізований пародонтит) чи групи (генералізований пародонтит) зубів.
При гінгівіті в разі правильного і своєчасного лікування ще можна добитися повного відновлення тканин пародонта.
Виникнення гінгівіту з подальшим перетворенням у пародонтит відбувається наступним чином.
При перетворенні зубної бляшки в зубний камінь, одночасно продовжується і ріст цих зубних відкладень, які зовні вкриті мікроорганізмами, що виділяють токсини, кислоти і ферменти, які викликають запальну реакцію, що руйнує захисний шар слизової оболонки. На цій стадії запальний процес, що обмежується тканинами ясен, називається гінгівітом.
Після порушення цілісності зубоясенного з’єднання потік мікробів і токсинів потрапляє в періодонтальну щілину, внаслідок чого уражаються ясна, періодонтальні зв’язки і альвеолярна кістка. Це і є пародонтит.
За відсутності лікування, внаслідок розвитку запалення опорні елементи зуба гинуть. Жувальне навантаження, яке є фізіологічним, у таких умовах стає надлишковим (травматичним), через що посилює запальну реакцію і прискорює випадання зубів.
Також на вищезазначені процеси впливають загальні хвороби організму, що провокують розвиток і зумовлюють тяжкість захворювань пародонта.
Так численними науковими дослідженнями встановлено залежність уражень тканин пародонта від характеру і перебігу системних захворювань організму. Важливого значення надають ендокринним порушенням: гіпо-, гіперфункціям щитовидної залози, підшлункової залози, захворюванням травного тракту (шлунка, печінки, кишок), серцево-судинної і дихальної системи, деяким інфекційним і генетичним хворобам, нервово-соматичним захворюванням (ревматизм, порушення обміну).
А ви знаєте, що численні клініко-експериментальні дослідження підтвердили роль хронічного стресу у виникненні захворювань тканин пародонта. Пародонт характеризується високою чутливістю до стресу, що виявляється посиленням резорбції (розсмоктування) альвеолярного відростка, структурними порушеннями клітин і міжклітинної речовини.