Металокерамічні коронки

Металокерамічні коронки. Показання до виготовлення. Переваги та недоліки

Металокерамічна коронка є відновлювальною комбінованою коронкою, яка являє собою суцільнолитий металевий ковпачок з керамічним облицюванням.

Показання до виготовлення металокерамічної коронки:

1. Для заміщення дефекту твердих тканин коронкової частини зуба.
2. Як опора під ортопедичну конструкцію (знімні і металокерамічні мостовидні протези).

Переваги металокерамічної коронки нічим не відрізняються від переваг суцільнолитих конструкцій (особливо в порівнянні з металевою штампованою коронкою), зокрема:

1. Відновлює функціональність зубів.
2. Забезпечує якісне крайове прилягання краю коронки до шийки препарованого зуба.
3. Дає можливість відновити контактні пункти зуба.

У порівнянні з комбінованими незнімними ортопедичними конструкціями облицьованих пластмасою металокерамічні коронки мають суттєві переваги:

4. Висока естетичність
5. Інертність керамічного облицювання у ротовій порожнині.

Стосовно недоліків металокерамічної коронки можна виділити наступні:

1. Висока ціна, яка, втім, компенсується перевагами цієї ортопедичної конструкції.
2. Складність у виробництві, що вимагає високої майстерності від команди ортопедів.
3. Металокерамічна коронка вимагає значно більшого препарування твердих тканин зуба в порівнянні зі штампованою коронкою, а через це виникає
4. потреба в девіталізації зуба.
5. Можливість сколювання косметичного керамічного облицювання, яке, втім, відбувається значно рідше, ніж сколювання пластмасового облицювання.

Зважаючи на всі перераховані переваги, цю ортопедичну конструкцію можна вважати найоптимальнішим варіантом для протезування.

 

Клініко-лабораторні етапи виготовлення металокерамічних коронок

Виготовлення металокерамічних коронок складається з низки етапів, які проводяться лікарем-стоматологом у клініці (клінічні етапи) та зубним техніком у зуботехнічній лабораторії (лабораторні). Послідовність етапів виготовлення металокерамічних коронок відображена в наступній таблиці:

Клінічні етапи:	Лабораторні етапи:
Санація ротової порожнини.
Препарування зуба (зубів).
Отримання відбитків з регістрами прикусу.
	Виготовлення комбінованих розбірних моделей.
	Співставлення моделей у центральній оклюзії (за наявності зубів-антагоністів). Гіпсування в оклюдатор (артикулятор).
	Моделювання воскової репродукції металевого каркасу металокерамічної коронки.
	Заміна воскової репродукції на метал.
	Попередня механічна обробка металевого каркасу коронки.
Примірка виготовленого каркасу коронки (за потреби).
	Піскоструминна та пароструминна обробка каркасу.
	Оксидація металевого каркасу.
	Спікання опакового шару.
	Нанесення і спікання дентинного та емалевого шарів.
	Коригувальне нанесення і спікання дентинного та емалевого шарів.
	Обробка керамічного облицювання виготовленої коронки.
	Глазурування та корекція кольору.
Здача коронки.

 

Особливості моделювання під металокерамічні коронки

Особливість моделювання під металокерамічну коронку полягає передусім у тому, що воно проводиться на розбірній комбінованій моделі із використанням занурювальних восків, які дозволяють отримати восковий ковпачок потрібної товщини (не менше 0,3 мм).

Далі коректується пришийкова ділянка воскового ковпачка (за потреби моделюється гірлянда з орального боку) і надаються контури майбутньої коронки з урахуванням рівномірного шару косметичного облицювання.

 

Можливі помилки на лабораторних етапах виготовлення металокерамічних коронок

Помилки при виготовленні металокерамічної коронки можна припуститися на будь-якому етапі її виготовлення, зокрема:

Помилка:	Наслідки:
Неправильна консистенція гіпсу при відливанні моделі.	Повітряні пори або ж розмиті, нечіткі фрагменти моделі.
Недостатня висота цоколя моделі.	Можливий перелом моделі при подальшій роботі.
Порушення правил і послідовності виготовлення розбірних комбінованих моделей.	Невідповідність виготовленої коронки клінічній ситуацій у ротовій порожнині.
Невірне співставлення моделей у центральній оклюзії і гіпсування в оклюдатор (артикулятор).	Невідповідність міжоклюзійних співвідношень.
Порушення правил і послідовності моделювання воскової репродукції металевого каркасу коронки.	Невідповідність виготовленої коронки клінічній ситуацій у ротовій порожнині.
Порушення правил і послідовності попередньої механічної обробки металевого каркасу.	Невідповідність краю коронки до клінічної шийки зуба.
Порушення правил і послідовності проведення піскоструминної та пароструминної обробки каркасу.	Неможливість створення оксидної плівки металевого каркасу.
Порушення правил і послідовності оксидації металевого каркасу.	Можливі сколювання керамічного облицювання.
Порушення правил і послідовності спікання опакового шару.	Можливі сколювання керамічного облицювання.
Порушення правил і послідовності нанесення і спікання дентинного та емалевого шарів.	Невідповідність виготовленої коронки клінічній ситуацій, невідповідність кераміки визначеному кольору.
Порушення правил і послідовності обробки керамічного облицювання виготовленої коронки.	Невідповідність виготовленої коронки клінічній ситуацій у ротовій порожнині.
Порушення правил і послідовності глазурування та корекції кольору.	Невідповідність кераміки визначеному кольору.

 

Слід зазначити, що будь-яка помилка під час виготовлення металокерамічної коронки може призвести до її непридатності та потреби в повторному виготовленні.

 

Техніка та послідовність нанесення фарфорової маси при виготовленні металокерамічної коронки

Щоб досягти високих естетичних показників складники керамічної маси повторюють складові тканини зуба: емаль і дентин.

Втім, для закріплення керамічного облицювання на металевому каркасі, необхідний опаковий (базовий) шар, який до того ж маскує просвічування металу через кераміку.

Після нанесення і спікання опакового шару, поступово наноситься дентин та емаль керамічної маси. Загалом існує 2 поширені методики нанесення емалі та дентину:

1. Дентинною масою викладається повна анатомічна форма зуба, після чого зрізується необхідний шар дентину створюючи місце під емаль.
2. Анатомічна форма зуба із самого початку викладається дентинною та емалевою масами з врахуванням їх взаємного розташування.

Загалом, для відтворення повної анатомічної форми зуба проводиться як мінімум два нанесення керамічної маси з подальшим спіканням у керамічній печі:

1. Основне.
2. Коректувальне.

Після відтворення анатомічної форми зуба і проведення механічної обробки кераміки, проводиться глазурування, а за потреби, і корекції кольору керамічного облицювання з подальшим спіканням у керамічній печі за відповідною програмою.

Питання і відповіді до самопідготовки