З чого ж складаються зуби? В основному з дентину – твердої, щільної, світло-жовтої речовини, що визначає його форму. У ділянці коронки дентин вкритий емаллю, кореня – цементом.
Дентин міцніший, ніж кістка і цемент, але в 4-5 разів м’якший за емаль. Його висока еластичність грає важливу роль у збереженні емалі, яка дуже крихка.
За своїм хімічним складом дентин складається з 70-72% неорганічних речовин, 28-30 % – органічних і води.
Дентин, що утворюється до прорізування зуба і формує його основні розміри, називається первинним. Його характерною особливістю є наявність дентинних трубочок (канальців). Трубочки зазвичай тягнуться від з’єднання дентину з емаллю чи цементом до пульпи.
Вторинний дентин починає формуватися незабаром після прорізування зуба і продовжує відкладатися, хоча і повільніше, протягом усього життя зуба. Цей дентин ще називають фізіологічним вторинним дентином. Він відрізняється від первинного менш правильною структурою.
Утворення вторинного дентину різко посилюється у відповідь на подразнення. Він може з’являтися в результаті стирання, ерозії, карієсу, у відповідь на лікування зуба та інші подразники. Дентин, що утворюється при цьому, має ще більш нерегулярну структуру, ніж фізіологічний вторинний дентин.
Як вже було сказано, дентин пронизують на усю його товщину мікроскопічні канальці, звані дентинними трубочками. Завдяки такій будові стає можливою передача больових відчуттів, а сам дентин стає хорошим термічним провідником. Діаметр трубочок варіює від 0,5 мкм до 3-4 мкм, залежно від розташування відносно пульпи (до пульпи трубочки розширяються).
Завдяки тому, що дентин пронизаний величезним числом трубочок, він має дуже високу проникність. Це обумовлює швидку реакцію пульпи на ушкодження дентину. При карієсі дентинні трубочки служать шляхами поширення мікроорганізмів.
Емаль є найтвердішою тканиною не тільки зуба, але і всього людського організму. За шкалою твердості Мооса вона відповідає показнику 7 (для порівняння: за тією ж шкалою – твердість алмазу (еталону твердості), дорівнює 10). Емаль, як вже зазначалося, вкриває коронку зуба і розташовується поверх дентину, тим самим захищаючи його і пульпу зуба від впливу зовнішніх подразників. Не дивлячись на те, що емаль тверда, вона в той ж час дуже крихка, а це може бути причиною її перелому чи сколювання. Так що обережніше з горіхами!
Товщина шару емалі в різних ділянках коронки неоднакова і коливається від 0,01 мм у ділянці шийки до 2 мм на жувальній поверхні зуба.
Сама емаль напівпрозора, колір її варіює від жовтуватого до сірувато-білого. Ці відтінки залежать від різної товщини і прозорості емалі, а також кольору дентину, що знаходиться під нею.
Емаль являє собою кристали апатитів, які щільно укладені разом у вигляді складніших утворень – емалевих призм. Діаметр призм дорівнює приблизно 5-8 мкм. На поперечному зрізі вони мають форму замкової щілини з голівкою і хвостом.
Емалеві призми починаються біля з’єднання дентину з емаллю і йдуть до поверхні емалі, багаторазово згинаючись у вигляді спіралі.
В хімічному плані емаль складається з 95 % неорганічних речовин, 1,2 % органічних (білки, ліпіди, вуглеводи) і 3,8 % води.
Цемент тонким шаром вкриває корінь зуба і з’єднується з емаллю поблизу шийки зуба. Є різні варіанти розташування емалево-цементного з’єднання. Цемент може розташовуватися точно біля закінчення емалі, нашаровуватися на неї чи не доходити до емалі. Розташування цементо-емалевої межі може відрізнятися в різних зубах однієї той самої людини навіть на різних поверхнях одного зуба.
Протягом життя зуба постійно відбувається відкладення цементу. При деяких захворюваннях, наприклад періодонтиті, а також при підвищенні навантаження на зуб відзначається інтенсивне відкладення цементу, при цьому формується гіперцементоз.
При резорбції кореня цемент здатний до регенерації, новий цемент може заміщати загиблі тканини кореня і викликати відновлення функції.
За твердістю цемент значно поступається емалі та дентину. Він складається з 68% неорганічних речовин та 32% органічних речовин і води.
Пульпа є м’якою тканиною зуба, яка заповнює порожнину коронки і кореневі канали. Контури коронкової пульпи до певної міри повторюють рельєф коронки зуба. Так, на жувальній поверхні коронки відповідно до розташування жувальних горбів пульпа утворює виступи, які носять назву рогів пульпи.
Сформована пульпа складається з рихлої сполучної тканини, багатої клітинами і міжклітинною речовиною, а також судинами і нервами, що потрапляють до неї через апікальний отвір кореня зуба.
Варіанти канала кореня і додаткових канальців пульпи у верхних (А) і нижних (Б) молярів. Контури зуба показані пунктиром, пульпа позначена червоним кольором.
1 – канал кореня зуба, 2 – додаткові кореневі канальці, 3 – корень зуба, 4 – шийка зуба, 5 – коронка зуба.
Розглянувши з чого складається людський зуб, слід згадати механізм його закріплення в кістковій лунці (альвеолі).
Закріплення зуба в альвеолі здійснюється за допомогою пародонта – сукупності тканин, які оточують і підтримують зуб.
Пародонт включає альвеолярну кістку, цемент, ясна і періодонтальні зв’язки.
Альвеолярну кістку і цемент ми вже згадували, то зупинимося на двох наступних складових пародонта.
Ясна. Це епітеліально-сполучна тканина, що оточує зуб і альвеолярну кістку. Поверхня ясен складається з різних шарів епітелію. Головна функція ясен – захисна. Вони попереджають ушкодження та інфікування тканин, які вкривають.
Між коренем зуба і альвеолярною кісткою є вузька періодонтальна щілина (у нормі її товщина складає 0,15-0,25 мм.), яка заповнена щільною сполучною тканиною – періодонтальною зв’язкою. Ця зубна зв’язка складається з пучків волокон і густо пронизана нервами, а також кровоносними і лімфатичними судинами – така велика кількість судин забезпечує хороше кровопостачання періодонту і всього зуба.
Одним кінцем пучки спрямовуються в цемент кореня, другим – у стінку кісткової лунки (альвеоли). У результаті зуб немов підвішується і одночасно фіксується у своєму кістковому ложі.
От так власне і виглядає пародонт.
Функції пародонта
Пародонт виконує опорно-утримувальну функцію – завдяки періодонтальним зв’язкам, яснам і кістці альвеоли зуб утримується в підвішеному стані і може переносити жувальний тиск.
Рефлекторна функція здійснюється великою кількістю чутливих нервових закінчень, які регулюють силу жувального тиску залежно від характеру їжі, повноцінності зубного ряду та пародонта. Завдяки цьому відбувається нормальне функціонування щелеп при жуванні.
Також пародонт виконує трофічну (харчову) функцію, завдяки крово- і лімфомережі та нервовим закінченням.
І на останок, малюнки, що підсумовують отримані знання:
А ви знаєте, що люди, які чистять зуби три рази на день, рідше страждають від надлишкової ваги. Такого висновку дійшли японські вчені. Як повідомляється, вони вивчили спосіб життя 14 тис. людей. Напевно, уся справа в тому, що згадана група людей звикла стежити за власним здоров’ям, що і позначається на результатах дослідження. Як мовиться – дрібниць не існує.