Почувши вираз “штифтовий зуб”, багато пацієнтів уявляють собі конструкцію, що вкручується в корінь зуба чи заміщає його повну втрату. У принципі вони не далекі від істини, але слід внести ясність у саме визначення “штифтовий зуб”. Всього існує 4 конструкції, що підпадають під опис штифтового зуба. Саме цікаве те, що зубний протез, який носить таку назву вже не використовується в стоматологічній практиці.
А тепер давайте розглянемо ці конструкції, що підпадають під опис штифтового зуба по порядку.
1. Штифтовий зуб – це незнімний протез, що заміщує зруйновану коронку зуба, і складається з штучної коронкової частини і штифта, що вводиться в канал зубного кореня, що зберігся. Через складність виготовлення і відверту архаїчність конструкції – даний вид зубних протезів, як зазначалось, вже не використовується.
2. Куксова вкладка, про яку ми вже згадували. Використовується при повністю зруйнованій коронковій частині зуба та збереженому корені. Застосування куксової вкладки продемонстровано на представленому схематичному малюнку:
Та на відео:
Лікарі-ортопеди для виготовлення цієї конструкції пред’являють до кореня зуба певні вимоги.
Він має бути стійким, мати достатню довжину. Стінки кореня не мають бути зруйновані каріозним процесом, та зберігати свою міцність і товщину. Наявність патологічних процесів у тканинах, що оточують корінь при встановленні куксової вкладки повністю виключаються.
3. Анкерний штифт – штифт, що встановлюється в корінь зуба для зміцнення його зруйнованої коронкової частини. На відміну від куксової вкладки, анкерні штифти використовуються при частково збереженій коронці зуба та є стандартними. Куксова вкладка виготовляється індивідуально для кожного пацієнта.
4. Імплантат – титановий стержень, що вкручується в щелепну кістку і як би замінює собою корінь природного зуба. Після приживлення імплантату, на нього встановлюється штучна коронка. На сьогоднішній день – найкращий вид протезування при повній втраті зуба (за наявності медичних показників).
А ви знаєте, що стоматологія стала окремою медичною спеціальністю лише на початку XVIII століття. Початок був покладений завдяки праці “Керівництво по хірургії і лікуванню зубів” французького хірурга П’єра Фошара в 1728 році.