Стоматологія – одна з прадавніх медичних галузей. Тут ми не будемо вдаватися в розкопки єгипетських пірамід чи могил етрусків (більш детально про це розповідається в статті про розвиток засобів стоматологічної гігієни), а перейдемо до часів, коли стоматологія оформилася в самостійну медичну галузь. Сталося це наприкінці ХVІІ – початку ХVІІІ ст. завдяки працям видатних лікарів, передусім П’єра Фошара.
Це знаменувало появу специфічних методів лікування: виготовлення штучних золотих коронок (1756), пломбування зубів срібною амальгамою (1819) і спеціальними цементами (1858). З’явилася стоматологічна техніка: були винайдені сучасні зубні щипці (1840) і ножна бормашина (1870).
Сучасна стоматологія – галузь клінічної медицини, що вивчає профілактику, діагностику і лікування хвороб зубів, ротової порожнини і щелепно-лицьової ділянки.
Розрізняють декілька основних розділів стоматології:
- терапевтичну,
- хірургічну,
- ортопедичну і
- стоматологію дитячого віку (ортодонтію).
Завдання терапевтичної стоматології полягає не лише у відновленні (пломбуванні) зруйнованих зубів, але і в лікуванні зубів з ураженою пульпою (ендодонтія).
З великого розділу терапевтичної стоматології виділилася пародонтологія, що займається захворюваннями тканин, що утримують зуб, – пародонтом. Як і в інших медичних галузях, так і в стоматології, велике значення надається профілактиці, тобто попередженню виникненню захворювань. Слід зазначити, що стоматологічна профілактика, що відноситься до терапевтичної стоматології, надзвичайно важлива для всіх розділів стоматології.
Терапевтична стоматологія безпосередньо пов’язана із загальною терапією, оскільки місцеві зміни в ротовій порожнині є віддзеркаленням захворювань інших систем організму. У свою чергу хвороби зубів і тканин, що оточують їх, призводять до цілого ряду загальнотерапевтичних захворювань, наприклад, нефриту і ревмокардиту.
Усі хірургічні втручання в межах ротової порожнини, щелеп і обличчя відносяться до хірургічної стоматології. Її окремі підрозділи: стоматологічна хірургія і щелепно-лицьова хірургія. Остання є частиною не лише стоматології, але і загальної медицини. Незначними оперативними втручаннями, такими, наприклад, як видалення зуба або імплантація імплантатів у кістку щелеп, займається стоматологічна хірургія. Щелепно-лицьова хірургія охоплює всі значні втручання, проте межа між цими двома розділами досить розпливчата.
Ортопедична стоматологія займається виправленням і відновленням (протезуванням) дефектів зубів або зубних рядів знімними і незнімними протезами.
Останнім часом виділився окремий розділ щелепно-лицьового протезування, який займається протезуванням пошкоджених щелеп, що не піддаються хірургічному відновленню. До нього відноситься також відновлення пошкоджених частин обличчя (що не піддаються хірургічному відновленню: очі, вуха, ніс) за допомогою протезів обличчя, т. з. ектопротезів.
Ще один важливий розділ ортопедичної стоматології – наука про функції прикусу (гнатологія), що вивчає порушення змикання зубів з подальшими змінами жувальних м’язів і скронево-нижньощелепних суглобів. Окрім цього, гнатологія займається відтворенням рухів нижньої щелепи механічними пристроями (артикуляторами), необхідними для виготовлення зубних протезів.
Завдання ортодонтії – виправлення зубощелепних дефектів і аномалій за допомогою знімних або незнімних апаратів, а також профілактика їх виникнення.
Ортодонтія є складовою частиною стоматології дитячого віку, що включає в себе терапевтичну, хірургічну і ортопедичну стоматологію, які зважають на специфіку дитячого організму. Поняття «стоматологія дитячого віку» та «ортодонтія» нерозривно пов’язані, тому їх часто не розділяють.