Корекція та процеси адаптації повних пластинкових протезів
Після фіксації виготовленого знімного протеза в ротовій порожнині в пацієнта невдовзі виникають скарги, що протез спричиняє біль у певних місцях, де він контактує із слизовою оболонкою. Процес ліквідації місць на базисі протеза, які травмують тканини протезного ложа, називається корекцією.
Хворого просять не користуватися протезами в разі відчуття болю, але приблизно за 2-4 год. до відвідування лікаря протези обов’язково вводять у ротову порожнину. Лікар під час огляду слизової оболонки ротової порожнини без особливих зусиль визначає місця травмування тканин протезного ложа краєм базису протеза. Місця протеза, які зумовлюють травмування, підлягають зішліфуванню та поліруванню.
Кількість корекцій різна і може коливатися від однієї до десяти. У перший період користування протезами під час кожного відвідування пацієнта його необхідно підтримати психологічно, зазначивши, що він уже вимовляє слова, що йому стає легше вживати їжу, що через деякий час усі неприємні відчуття зникнуть. Описані моменти звикання хворого до повного знімного протеза мають назву „адаптація”. Термін „адаптація” означає пристосування.
На першому етапі адаптації одночасно з травмівними подразниками посилюється слиновиділення, яке триватиме від 1 до 3 діб. За характером цей рефлекс є безумовним, він нагадує реакцію, спричинену дією речовин, які не сприймаються організмом. Блювотний рефлекс спричиняється механічним подразненням рецепторів кореня язика чи м’якого піднебіння. Цей рефлекс має захисний характер.
Протягом першого тижня користування протезом відповідна реакція на подразнення починає стихати, відчуття стороннього тіла змінюється. Зменшується виділення слини, зникає блювотний рефлекс. Ці ознаки свідчать про те, що настала друга фаза адаптації, яка має назву умовно-рефлекторного гальмування і продовжується протягом одного тижня.
У подальшому хворий перестає відчувати наявність протеза в ротовій порожнині, забуває про його існування і відчуває незручність лише тоді, коли протез необхідно вивести з рота. Третя фаза адаптації продовжується до 30-35 днів і має назву згасання умовно-рефлекторних подразнень і повного звикання до протеза. Цінним критерієм оцінки адаптації до знімних протезів є повна адаптація.
Більш докладний опис див. у статті: «Фіксація повних пластинкових протезів. Корекція. Процеси адаптації»
Потреба в повторному протезуванні повними знімними протезами. Його особливості
Повні знімні протези можуть ефективно використовуватися протягом лише певного проміжку часу (3-5 років).
Показаннями до повторного протезування є:
- зниження лікувальних, профілактичних властивостей,
- збільшення небажаної дії протезів на тканини протезного ложа.
Так клінічно виявлено, що після 3-5-річного використання повних пластинкових протезів їх жувальна ефективність залишається високою, але досягається за рахунок подовження часу розжовування їжі, що свідчить про значне зниження жувальної здатності штучних зубів.
Питання повторного протезування може виникнути і раніше, якщо:
- Погіршилась фіксація,
- виникли балансування протезу,
- сталися поломки базису,
- порушення оклюзійних співвідношень,
- значні зміни тканин протезного ложа.
Для усунення цих недоліків перебазування базисів протезів є малоефективним, і може застосовуватися лише як тимчасовий захід під час виготовлення нового протеза.
Також часто відбувається зниження міжальвеолярної висоти у хворих, які довгий час користувалися повними знімними протезами. Причини, що призводять до цього, можуть бути різноманітними, але найчастіше це:
- стирання пластмасових зубів і
- атрофічні процеси в щелепно-лицевій ділянці.
При цьому відбувається зміна зовнішнього вигляду обличчя пацієнта.
З урахуванням цього виникає потреба у відновленні втраченої міжальвеолярної висоти для запобігання виникнення і розвитку деструктивних процесів щелепно-лицевої ділянки.
Особливістю ж повторного протезування є урахування форми та меж базису старого протеза, постановки штучних зубів, кількості направок, які були проведені.
Таким чином, у разі повторного протезування хворих необхідно детально вивчити стан протезного ложа, форму старого протеза та постановку зубів, що може прискорити процес адаптації пацієнта до нового протеза.
Реакція тканин протезного ложа на знімні протези
Тканини протезного ложа першими реагують на дію базисів протезів, адже слизова оболонка не пристосована до передачі жувального тиску, самоочищення тощо. Виділяють:
- побічну,
- токсичну,
- травматичну дію базису протеза.
Побічна дія знімного протеза полягає:
- у передачі жувального тиску на тканини протезного ложа, які до цього не пристосовані,
- у порушенні самоочищення,
- терморегуляції,
- мови,
- сприйняття смаку.
До результатів токсичної дії акрилових базисів знімних протезів відносять токсичні стоматити. Вони можуть бути двох типів. Перший зумовлений значною кількістю залишкового мономера, який не вступив у реакцію полімеризації, другий – зумовлений токсинами, які виділяють мікроорганізми, і спостерігається в разі недотримання гігієни ротової порожнини.
Найчастіші ускладнення при користуванні знімними протезами пов’язані із запаленням слизової оболонки порожнини рота. Такі запалення отримали назву протезного стоматиту.
Травматичний протезний стоматит спостерігається часто, особливо в перші дні користування знімними протезами. Травматичні ураження можна виявити по межі протезного ложа і причиною їх виникнення є травма слизової оболонки краєм протеза.
У разі механічної травми слизової оболонки язика чи щік, найчастіше гострим краєм протеза, виникає виразка. Хворі скаржаться на біль в ураженій ділянці, під час огляду виявляється виразка різної форми, глибини і розмірів. Ліквідація травмівного чинника і призначення полоскань дезінфекційних засобів та аплікацій дає добрий ефект.
Для запобігання травматичному стоматиту необхідно, щоб лікар спостерігав за хворим доти, поки не переконається, що травма слизовій оболонці не загрожує, і настала адаптація до повних знімних протезів.