Мій близький друг все не наважувався виготовити собі знімні протези. У молодості боявся лікувати зуби і поступово усі їх втратив, залишившись до п’ятдесяти років майже без єдиного зуба в роті. Як не умовляв його прийти на прийом раніше і зробити знімні протези, він усе відкладав до кращих часів, боявся, а коли останні зуби були видалені з ротової порожнини, явився він до мене на прийом із словами: «Усе, не можу так більше жити! Будь що буде, роби мені протези! Хоч і важко до них звикнути, але я вже забув смак справжньої їжі і усю їжу ріжу на дрібні шматочки, а потім розмочую у воді, щоб перемолоти яснами. Життя немає! Здаюся у твої руки!
Протези виготовили впродовж двох тижнів, навчив ними користуватися, як знімати, як одягати, де зберігати. Прочитав йому цілу лекцію з адаптації до знімних протезів і відпустив у повній упевненості, що він усі мої рекомендації виконає бездоганно. Особливо я підкреслив, що після прийому їжі протези треба ретельно промити і зберігати в такому місці, щоб їх не могла випадково узяти, впустити, зламати стороння людина, а особливо діти. Також видав йому тюбик «Корегі», щоб він на перших порах фіксував протези на цей крем. Із спокійною душею відпустив його додому, сказавши на прощання, щоб через два-три дні прийшов для корекції протезів.
Минає три дні і в мене на прийомі з’являється мій друг з винуватою посмішкою на обличчі. Я відразу зрозумів, що сталася якась непередбачена ситуація. Сідає мій товариш у крісло і дістає з кишені зламаний у декількох місцях протез. У мене перша думка виникла, що протез просто роздавили черевиком на декілька частин, тим більше що від простого падіння на підлогу таких переломів у протезі не буває.
При уважному розгляді протеза звернув увагу, що шматки від зламаного протеза якісь незрозумілі, нерівні, є круглі невеликі отвори в лінії перелому і таке відчуття, що протез хтось жував. Але я і в думках не міг уявити, що протези жував собака.
Так, врешті-решт, і виявилося. Мій друг після їди поклав протез на стіл, а сам на певний час вийшов з кімнати. Коли повернувся, то почув, а потім і побачив, що його улюблена вівчарка лежить у кутку кімнати і чимось хрускотить з великим задоволенням. Коли він побачив, що шматки протеза стирчать з пащі тварини, то намагався їх відняти, але зумів тільки по частинах витягнути шматки пластмаси.
Ображатися на тварину не було жодного сенсу, тим більше, що протез вже повністю просочився запахами хазяїна і пес вирішив просто пограти протезом-іграшкою. Полагодити протези було неможливо, і довелося виготовити новий протез, а старий віддати собаці на подальше догризання.
Після цього випадку я завжди даю пацієнтам пораду: «Тримайте протези чимдалі від братів наших менших!».
Автор: С. С. Попів, лікар-стоматолог