Історія губної помади

Червона облямівка губ являє унікальне анатомічне утворення, що є свого роду «перехідною зоною» з шкіри періоральної ділянки в слизову оболонку губ і присінку ротової порожнини. Тому ця ділянка зазнає на собі вплив як з боку ротової порожнини, так і з боку довкілля.

Метеорологічні умови, екологічна обстановка, шкідливі звички (паління тютюну і кальяну, облизування і кусання губ, вживання алкоголю) знижують резистентність епітелію червоної облямівки; з іншого боку, гострі краї зубів і ортопедичних/ортодонтичних конструкцій, мінералізовані зубні відкладення травмують мукозальну зону губ. Крім того, анатомічною особливістю червоної облямівки губ можна вважати і відсутність потових і сальних залоз, що також робить цю ділянку украй уразливою.

Необхідність гігієнічного догляду за червоною облямівкою губ сьогодні не викликає сумнівів. Проте при вибиранні засобів і методів гігієнічного догляду за порожниною рота практично не приділяється увага догляду за губами.

При цьому багато зубних паст, що містять ментол, чинять подразливу дію на червону облямівку губ, викликаючи відчуття дискомфорту, а в деяких випадках – печію і біль. Безконтрольне використання зубних паст при хронічних захворюваннях губ (хейлітах), що супроводжуються «змащеною» клінічною симптоматикою, здатне спровокувати загострення запального процесу.

Одним з обов’язкових предметів «косметичного» арсеналу наших сучасниць є губна помада (гігієнічна чи декоративна)… з багатовіковою історією.

Відомо, що губна помада (помадою це тоді ще не називалося) з’явилася близько 5 тисяч років тому. Існує думка, що батьківщиною поширеного засобу є Месопотамія і Стародавній Єгипет.

Перші «помади» містили в собі найрізноманітніші інгредієнти: наприклад, деякі складалися з найдрібніших часток напівкоштовного каміння, містили сурик (оксид свинцю, що має яскравий червоно-помаранчевий колір),

Свинцевий сурик

червону вохру (гідрат окислу заліза), кіновар (сульфід ртуті кольору крові, так звана драконівська кров), натуральний оксид заліза (речовина з яскраво-червоним забарвленням).

Усі ці хімічні сполуки надавали помадам стійкий яскравий колір, проте відрізнялися досить сильно вираженими токсичними властивостями. Нефертіті надавала перевагу помаді з перламутру раковин морських молюсків, який складається з вуглекислого кальцію (арагоніту) і органічної речовини конхіоліна, здатних заломлювати світлові промені.

Клеопатра використовувала косметику, приготовану з червоних жуків і мурашиних яєць (витяг з них багатий пігментом мускаруфином, що має насичений оранжево-червоний колір), для блиску додавали риб’ячу луску. Зауважимо, що остання багата пігментами, які також надавали колір губній помаді: гуанин – сріблястого кольору, еритрин – червоного кольору, ксантин – жовтого кольору.

Як свідчить компонентний склад староєгипетських губних помад, гігієнічних властивостей вони не мали, а навпаки, призводили до отруєнь, і після тривалого використання губи ставали фіолетового кольору. Жінки Стародавнього Єгипту не боялися наносити на губи суміш на основі брому і йоду, це надавало губам яскраво-червоний колір і оригінальну зовнішність. Подібний засіб був названий «поцілунком смерті».

З Єгипту чудодійна (як вважали жінки) помада потрапила в Древню Грецію, а потім і в Рим. Одним з головних супротивників використання помади став Клавдій Гален, що застерігав жінок від використання небезпечних косметичних засобів.

Клавдій Гален

Церква також негативно ставилася до будь-яких змін у зовнішності. У XIV столітті Католицька церква заборонила косметичні засоби: папська булла проголосила, що жінки, які фарбуються, спотворюють образ Діви Марії. У цей період інквізиція мала право заарештувати за святотатство жінок, що фарбували губи.

Перші помади містили в собі незначну кількість інгредієнтів, в основному це були фарбувальні речовини. Єгиптянами було запропоноване використання як основи для помади натуральні рослинні воски пальмових дерев (карнаубський і канделільський). Віск здатен підтримувати в оптимальному стані водно-ліпідну мантію шкіри періоральної ділянки і червоної облямівки губ. Пізніше до складу помади стали включати масло жожоба, багате амінокислотами, які мають протизапальні властивості.

Масло жожоба

Сучасна губна помада є не лише косметичним засобом, але і засобом догляду за губами. До складу помад зараз входять різні зволожуючі, поживні, вітамінні, захисні, жирові і фарбувальні добавки. Як барвник широко використовується кармін (речовину отримують з висушених комах псевдощитівок).

Кармін
Псевдощитівки

Віск, що входить до складу сучасних губних помад, забезпечує необхідну консистенцію.

Також деякі косметологічні компанії використовують для виробництва помад спермацет – речовину, яку отримують шляхом виморожування рідкого тваринного жиру (спермацетового масла), що знаходиться у фіброзному спермацетовому мішку в голові кашалота. Спермацет стимулює регенерацію епітелію червоної облямівки губ. Проте останнім часом у зв’язку з припиненням вилову кашалотів застосовується штучно синтезований головний компонент спермацету – цетилпальмітат.

Також до складу губних помад входять екзотичні види воску. Для того, щоб помада зберігала блиск і не плавилася, до її складу додаються згадані раніше карнаубський і канделільський віск.

Карнаубський віск

Віск карнауби зчіплює рідку жирову масу і збільшує температуру плавлення помади. Завдяки ньому помада не розмазується і не розтікається на губах навіть при високій температурі. Канделільський віск служить регулятором консистенції губної помади, насичує блиском і зберігає її колір упродовж декількох годин.

Канделільський віск

Віск канделіли є стійкішим до нагрівання, ніж бджолиний. Він утворює на губах тонку плівку, яка захищає від обезводнення. Окрім цього, канделільський віск чинить легку антибактеріальну дію.

Раніше як жирову основу використовували ланолін і норковий жир. Проте ланолін має неприємний запах і смак, саме тому сучасна косметологічна промисловість використовує його модифіковані компоненти (ацетильовані, токсильовані ланолінові масла та ізопропіловий ефір ланоліну). Норковий жир за складом дуже близький до людських тканин.

Він багатий тригліцеридами пальмітолеїнової кислоти, стимулюючими ліпідний обмін шкіри. Норковий жир зволожує шкіру, захищає її від трансепітеліальної втрати вологи, стимулює загоєння дрібних екскоріацій. При виробництві губної помади використовуються такі вуглеводні, як церезин, рідкий і твердий парафін. Вони не мають хімічної активності і стабільні при тривалому зберіганні.

Для того, щоб забезпечити протизапальні властивості губної помади, застосовуються спеціальні добавки (азулен). Азулен є речовиною, яка міститься в суцвітті ромашки. Він має протизапальну дію і є легким антисептиком. Азулен робить шкіру губ м’якшою, еластичнішою, позбавляє від сухості і лущення.

У складі губних помад також є різні парфумерні засоби, ультрафіолетові фільтри, які найчастіше входять до складу гігієнічних помад. Такими помадами необхідно користуватися при високій сонячній активності.

Ринок косметичних засобів пропонує найрізноманітніші за складом губні помади. Помаду слід вибирати в залежності не лише від потреби, але і від стану червоної облямівки губ. Необхідно уточнювати компонентний склад і можливий алергенний вплив на стан червоної облямівки губ.

Автор: Е. Е. Адяєва, лікар-стоматолог, та ін.

Попередня стаття

Стоматологічні інструменти давнини

Фрагмент картини Теодора Ромбоутса 'Видалення зуба', XVII ст. Найпершими стоматологічними інструментами були… пальці. Древні китайці тренувалися ... Читати далі