Перша згадка про зубні щітки в європейській літературі відноситься до 1675 р.. Проте пристосування, що нагадують за формою і функцією сучасну зубну щітку, використовувалися жителями Азії, Африки, Південної Америки ще в III-IV ст. до н. е.. Вони являли собою так звані зубні віники, що виготовлялися з розщеплених гілочок дерев. Деякі народи таку конструкцію зубної щітки використовували досить тривалий час. Дерева, з яких заготовлювалися такі прутики, були найрізноманітнішими.
Винахід зубної щітки з щетиною, розташованою перпендикулярно ручці-основі, тобто коли зубна щітка набула сучасного вигляду, приписується китайцям і відноситься до 1498 р. Щетину видирали із загривків свиней, що вирощувалися на півночі Китаю і ще північніше – у Сибіру. У холодному кліматі щетина у свиней довша і жорсткіша. Поступово цю “новинку” почали “експортувати” і в інші країни світу.
Жителів Японських островів із зубною щіткою і прутиком для чищення язика познайомили будиські ченці, чия релігія вимагає очищення зубів і язика кожен ранок перед молитвою.
В Японії “Кодекс самурая” наказував усім воїнам чистити зуби після прийому їжі розмоченими гілочками кущів. У період Токугава (1603-1867) зубні щітки виготовляли з лозин верби, розділяючи їх на тонкі волокна і спеціально обробляючи. Щітки мали певну довжину і плоску форму, так що могли використовуватися як скребок для язика.
Зубні щітки для жінок були менше розміром і м’якше, щоб зберегти чорне забарвлення їх зубів (фарбування жінками зубів у чорний колір відповідало древній традиції, якої деякі консервативні японки дотримуються і сьогодні).
Поліруюча паста із суміші землі з сіллю, ароматизована мускусом, застосовувалася на змоченому водою кінчику прутика. Зубочистки, подібні до сучасних, виготовлялися в Японії вручну і продавалися разом із щітками і порошками, які з’явилися на ринку вже в 1634 р.
У Європі зубна щітка спочатку стала ізгоєм: вважалося, що користуватися цим інструментом непристойно (у той час миття теж не вважали чимось необхідним). Проте з часом вона стала завойовувати позиції, чому сприяла важлива подія.
Широке поширення зубних щіток було пов’язане з виходом у світ першого науково обґрунтованого викладу матеріалу з гігієни порожнини рота, що належав П’єру Фошару, який у своєму знаменитому трактаті “Дантист-хірург, або Трактат про зуби”, виданому в 1728 р., відвів цьому питанню цілий розділ.
Після виходу у світ цього твору, що довів необхідність видалення зубних відкладень (зубного нальоту і зубного каменю), широке поширення набули зубні щітки. Вважається, що першим виробником зубних щіток була фірма Адіс (1780 р.) у Лондоні. Вона використовувала для цих цілей натуральну щетину.
У 1840 р. щітки стали масово виготовляти у Франції і Німеччині, вони набули форму, звичну для сучасних жителів усіх континентів.
Щетина для зубних щіток поставлялася переважно з Китаю і Росії – щетині з цих країн надавалася перевага через більшу еластичність. У 1900 роках існували жорсткі і м’які щітки – жорсткі робилися зі свинячої щетини, а м’які – з борсучого волосся. Також вважалося, що щетина молодих свиней мала середню жорсткість.
Наприкінці XIX століття стало зрозуміло, що для зубної щетини потрібний революційно новий матеріал, коли видатний французький мікробіолог Луї Пастер висунув гіпотезу про те, що причиною багатьох зубних хвороб є мікроби і віруси. А де знайти найкомфортніше місце для їхнього розмноження, як не у вологому середовищі натуральної щетини зубних щіток? Як варіант, стоматологи пропонували щодня кип’ятити зубні щітки, тим самим знезаражуючи їх, але від цієї процедури щетина швидко зношувалася і щітка ставала непридатною.
У 1937 році фахівцями американської хімічної компанії Du Pont був винайдений нейлон – синтетичний матеріал, поява якого знаменувала початок нової ери в розвитку зубних щіток. Нейлонова щетина сохнула набагато швидше, тому бактерії в ній розмножувалися не так швидко. Правда, нейлон досить сильно дряпав ясна і зуби, проте через якийсь час Du Pont вдалося це виправити, синтезувавши “м’який” нейлон, який стоматологи навперебій розхвалювали своїм пацієнтам. І тому в середині ХХ століття натуральну щетину замінив нейлон.
Кінець 30-х років XX століття ознаменувався ще однією важливою подією у світі гігієни порожнини рота – з’явилася перша електрична зубна щітка. Правда, спроби створення такого пристрою здійснювалися вже давно. Так, ще наприкінці XIX століття якийсь лікар Скотт винайшов електричну щітку і навіть запатентував її в Американському патентному бюро. Проте на відміну від сучасних пристроїв та щітка в процесі використання “била” людину струмом. На думку винахідника, електрика могла благотворно вплинути на здоров’я зубів.
Гуманніша зубна щітка, що робила від електромережі, була створена в 1939 році в Швейцарії, але організувати масове виробництво і налагодити продажі вдалося лише в 1960 році, коли американська фармацевтична компанія Bristol – Myers Squibb випустила зубну щітку під назвою Broxodent. Планувалося, що нею користуватимуться люди, які мають проблеми з дрібною моторикою, або ті, чиї зуби “прикрашені” незнімною ортопедичною технікою (простіше кажучи, брекет-системами).
У 1961 році компанія General Electrics представила свою версію електричної зубної щітки, призначеної для використання усіма людьми без виключення. На відміну від старих моделей, ця безпечніша зубна щітка працювала не від мережі, а живилася від вбудованого акумулятора.
Протягом наступних сорока років поекспериментувати із зубною щіткою не намагався лише ледачий. Фахівці стверджують, що в період з 1963 по 2000 рік було запатентовано більше 3000 моделей зубних щіток. Що з ними тільки не робили: спочатку щітку оснастили вбудованим таймером, потім з’явилася можливість заміни чистячих голівок, пізніше випустили електрощітки, в яких щетинки оберталися. Щетинки щіток почали покривати пігментом, який поступово стирався, що нагадувало власникові про необхідність заміни щітки. Потім з’явилися щітки із закругленими кінцями щетинок, які безпечніші для зубів і ясен.
Розвиток електричних зубних щіток активно триває і зараз. Нещодавно в Японії представили щітку, яка заряджається через USB-порт.
Куди чудо-технології заведуть нас завтра – покаже час.
А ви знаєте, що після хвороби необхідно міняти зубну щітку через зараження її бактеріями, що може призвести до повторного інфікування.