Завдання системи нумерації зубів – оптимізувати діагностику порожнини рота пацієнта і максимально конкретно внести отриману інформацію в його амбулаторну карту.
За яким ж принципами нумеруються зуби? Передусім, виходячи з особливостей будови щелепи людини.
Кожен людський зуб має строго індивідуальну конфігурацію, обумовлену його функціями. Одні зуби призначені для відкушування їжі, а інші – для її пережовування.
З метою їх безпомилкового позначення, так, щоб відразу стало зрозумілим, про який конкретний зуб йде мова, і була придумана система нумерації.
Нумерація починається із середини зубного ряду по напряму вліво і вправо від нього.
Два передні зуби або різці, завданням яких є відкушування їжі, позначаються номером 1, а що йдуть слідом за ними номером 2.
Ікла, що розміщуються після різців, призначені для того, щоб відкушувати і відривати особливо тверду їжу і мають порядковий номер 3.
Потрапляючи в ротову порожнину, відкушені шматочки їжі пережовуються жувальними зубами, що йдуть слідом за іклами. Вони мають назву премоляри і позначаються цифрами 4 і 5.
А для найбільш ефективного подрібнення і пережовування їжі існують великі жувальні зуби або моляри, робоча поверхня яких має характерні горбики. Їх порядковий номер – 6, 7 і 8, звані зубами мудрості.
Звичайно, нумерація сильно полегшує їх позначення. Але як узнати в якій частині щелепи знаходиться заданий зуб: на верхній щелепі чи нижній, з лівої сторони чи з правої? Для цього людську щелепу візуально поділили на чотири частини чи сегменти (квадранти).
Відлік зубів за сегментами здійснюється з правої сторони верхнього ряду за годинниковою стрілкою.
Таким чином, зуби знаходяться в першому сегменті (квадранті) (верхній ряд праворуч) називатимуться десятками, а в другому сегменті (верхній ряд ліворуч) – двадцятками.
На нижньому лівому ряду знаходяться тридцятки, а в правому – сороковки. Називаючи обстежуваний зуб, його порядковий номер додають до номера сегменту, в якому він розташований. І таким чином, виходить, що в кожного зуба є свій індивідуальний номер.
Дещо іншим методом нумерують зуби в дитячій стоматології, що пов’язано з особливостями анатомії дитячої щелепи. Прорізування молочних зубів, що розпочинається у віці від 6 до 8 місяців, співпадає з часом початку формування зачатків постійних зубів.
Якщо дитині п’яти-семирічного віку зробити рентгенівський знімок щелепи, на ньому проглядатимуться і молочні, і постійні зуби.
А оскільки останні вже мають свою нумерацію з 11 по 48, то для позначення молочних використовують наступні десятки.
У верхньому ряду з правого боку знаходитимуться п’ятдесяті зуби, а з лівого – шістдесяті. Нижній лівий ряд займають сімдесяті, а правий – восьмидесяті. Отже тепер, знаючи особливості визначення молочних зубів, батьки вже так не дивуватимуться із заяви лікаря про 72-й зуб, що вимагає лікування.
Основні системи
На сьогодні існує декілька основних систем нумерації.
- Квадратно-цифрова система Зігмонді-Палмера.
- Система Хадерупа.
- Міжнародна двохцифрова система.
- Американська (буквено-цифрова система).
- Універсальна система.
Кожна з них по своєму зручна і має свої особливості визначення постійних і молочних зубів.
Квадратно-цифрова система Зігмонді-Палмера
Система Зігмонді-Палмера або, як її ще називають, квадратно-цифрова система, була прийнята в 1876 році і досі використовується для позначення зубів у дітей і дорослих.
Для визначення постійних зубів використовують арабські цифри від 1 до 8, а для молочних – римські від I до V. Саме визначення починається із середини щелепи.
Для позначення приналежності зуба до якогось сегменту, біля цифри (в одному з чотирьох кутів) ставитися спеціальний значок – «куточок». Кожен зуб відповідно цієї системи позначається наступним чином: верхні праві – знаком 
; верхні ліві 
; нижні праві 
; нижні ліві 
. Наприклад, лівий нижній другий моляр позначають як 
, а правий верхній другий премоляр як 
.
Система Хадерупа
Система Хадерупа відрізняється використанням знаків «+» та «-» для позначення верхнього і нижнього ряду зубів відповідно. А визначення зубів по системі робиться за допомогою поєднання арабських чисел з цими знаками.
Молочні зуби позначають арабськими цифрами від 1 до 5 з додаванням знаку «0» і, по аналогії з постійними зубами, знаками «+» та «-».
Міжнародна двохцифрова система
Двохцифрова система, прийнята Міжнародною асоціацією стоматологів у 1971 році отримала широке поширення в стоматологічній практиці.
Суть цієї системи полягає в діленні верхньої і нижньої щелепи пацієнта на чотири сегменти (по два на кожну щелепу) по 8 зубів. Причому в дорослих нумерація сегментів обчислюється цифрами з 1 до 4, а в дітей – з 5 до 8 (саме про цю систему велася мова на початку допису).
За необхідності назвати той або інший зуб його позначають двозначним числом, де перша цифра є номером сегменту, в якому він розташовується, а друга – означає його порядковий номер.
З чим пов’язане широке поширення міжнародної двохцифрової системи? Передусім, з відсутністю букв і складних формул, що сприяє зручності її використання і дозволяє швидко і точно передавати інформацію про пацієнта по телефону, факсу, електронній пошті і т. д.
Американська (буквено-цифрова система)
Прийнята американською асоціацією стоматологів (ADA), універсальна буквено-цифрова система відрізняється наявністю свого буквеного позначення, яка залежить від призначення зуба (різці, ікла, моляра), а також цифрового позначення його послідовності в зубному ряду.
Так, буквою I позначають різці (по два на кожен сегмент, а всього 8), С – ікла (по одному на кожен сегмент, а всього 4), P – це премоляри, число яких складає 8 одиниць, і моляри, позначені буквою M, число яких за наявності зубів мудрості складає 12 одиниць.
Універсальна система
Є найбільш простою для розуміння, проте не найпростішою для використання.
Кожному з 32 зубів привласнюється індивідуальний номер, відповідно – від 1 до 32. Нумерацію слід починати від правого «зуба мудрості» на верхній щелепі. Далі позначення йде за годинниковою стрілкою, також як в інших системах, і закінчується нижнім зубом мудрості з правого боку щелепи.
Що стосується молочних зубів, то, їх позначують починаючи з правого верхнього зуба за годинниковою стрілкою, використовуючи при цьому латинські букви від A до Т.
