Питання викривленого розуміння естетики, згадане в попередньому дописі, насправді не настільки просте, як може здатися, бо воно відображає сам підхід до життя багатьох наших співвітчизників, на яких вплинуло радянське минуле. І тому це питання потребує подальшого обговорення, бо воно тісно пов’язане зі стоматологією. У чому саме? – У тому скільки грошей людина готова витратити на стоматологічні послуги.
Треба бути відвертими: стоматологи, асистенти стоматологів, зубні техніки, і загалом усі люди, які так чи інакше пов’язані з виготовленням певного зубного протеза, виготовляють його для того, щоб заробити грошей. Загалом, практично будь-яка сфера людської діяльності пов’язана із заробітком грошей. Треба уточнити, що не всі сфері людської діяльності пов’язані із заробітком грошей, але мова зараз не про них, а про стоматологію.
Може виникнути цілком логічне запитання: для чого ми тут підняли тему грошей, адже і так усе зрозуміло: задарма, чи навіть у збиток, ніхто робити нічого не буде. А пригадали тому, що багато наших співвітчизників живе пережитками минулого, коли медицина була умовно безкоштовною (та сама стоматологія була платною і в СРСР), і було прийнято робити гучні заяви про неприпустимість надмірного надбання матеріальних благ. Хоча зазвичай ці заяви проголошували люди, що були, висловлюючись радянською термінологією, «передовиками» у надбанні цих благ, завдяки розкраданню, знову ж таки, висловлюючись радянською термінологією, «народного господарства».
У ці заяви мало хто вірив, проте вони залишили свій слід у підсвідомості багатьох людей, з чим і стикаються лікарі-стоматологи у своїй повсякденній практиці, а саме з нерозумінням деяких пацієнтів: за що стоматологи беруть такі «шалені» гроші? Зазвичай гроші не «шалені», а цілком адекватні за надані стоматологічні послуги (про грошові зловживання з боку стоматологів чи зубних техніків, ми поговоримо іншим разом). Загалом питання про формування оплати за надання стоматологічних послуг вже піднімалось на сторінках цього сайту, тому не будемо повторюватися знову. Просто наголосимо, що часто причина скарг людей на високу, як на їх думку, ціну на стоматологічні послуги, полягає не в їх фінансовій неспроможності, а передусім у жадібності, яка в багатьох людей прекрасно уживається з радянською мрією щось отримати «на дурняк». А коли люди цього цілком логічно не отримують, це часто і стає причиною їхнього невдоволення.
Другий момент, який прийшов з радянського минулого, і до цих пір перебуває в головах багатьох наших співвітчизників: це бажання зекономити, навіть ціною власного здоров’я, чи принаймні естетики власної посмішки.
Адже штамповано-паяні конструкції вважаються найдешевшими. Це вірно лише частково, бо пластмасові ортопедичні конструкції вартують менше. Так, через незначну механічну міцність їх зазвичай використовують як тимчасові ортопедичні конструкції, що не заважає деяким людям користуватися ними багато років попри всі недоліки пластмаси. Незначно дорожчі (у середньому на 20-25%) суцільнолиті конструкції з неблагородних сплавів, які незрівнянно функціональніші, більш біологічно сумісні, а з косметичним пластмасовим облицюванням за помірну ціну пропонують цілком пристойну, як на свої гроші, естетику, яка не йде в жодне порівняння з штамповано-паяними ортопедичними конструкціями.
Так що питання оплати стоматологічних послуг стоїть передусім не в грошах, а в ставленні людей до власного здоров’я, самих себе, життя в цілому, що чудово ілюструє наступна життєва історія. А «жовті» штучні зуби стають явним свідоцтвом подібного недбалого ставлення особисто до себе.
І не дивне те, що люди, які в СРСР обирали для своїх зубних протезів золото замість нержавіючої сталі, – якщо не забули, на цьому, як правило, вибір закінчувався, – з появою більш естетичних зубопротезних матеріалів перевагу надавали металокераміці (безметалевій кераміці – у наш час), то ті, хто ставив собі «жовту бляху», а по-іншому цю конструкцію не назвеш, у радянські часи, надають їй перевагу й сьогодні.
