Способи виготовлення індивідуальних ложок. Переваги та недоліки кожного способу

Для отримання функціонального відбитка в стоматології застосовується індивідуальна ложка, що виготовляється на моделі, відлитій за анатомічним відбитком. Індивідуальна ложка максимально відповідає протезному ложу і дозволяє проводити функціональні проби, тому відбиток точніше відображає його.
Нині існує 4 способи виготовлення індивідуальних ложок:
- Зі швидкотверднучої пластмаси;
- З пластинки термопластичного матеріалу методом вакуумного формування;
- З пластинки фотополімерного композиту;
- 3-D друк.
Виготовлення індивідуальної ложки зі швидкотверднучої пластмаси
| Переваги: | Недоліки: |
|
|
Виготовлення індивідуальної ложки з пластини термопластичного матеріалу методом вакуумного формування
| Переваги: | Недоліки: |
|
|
Виготовлення індивідуальної ложки з пластини фотополімерного композиту
| Переваги: | Недоліки: |
|
|
3D друк
| Переваги: | Недоліки: |
|
|
Більш докладний опис див. у статті: «Методи виготовлення індивідуальних ложок у стоматології».
Методика отримання функціональних відбитків

Функціональні відбитки, на відміну від анатомічних (ситуаційних), знімаються не в стані спокою, а під час функції – руху жувальних і мімічних м’язів. Для зняття функціонального відбитка необхідно виготовити індивідуальну (функціональну) ложку. Самі ж функціональні відбитки необхідні для досягнення крайового прилягання протеза і створення кругового замикального клапана, що сприяє хорошій фіксації та стабілізації повних пластинкових протезів.
Свого часу широкого поширення отримала методика Ф. Гербста, який у 1957 р. описав повний комплекс проб для формування країв індивідуальної ложки та функціонального відбитка. Гербст урахував те, щоб кожна функціональна проба включає в себе рухи губ, язика, акт ковтання, відкривання рота. Він довів, що за допомогою функціональних проб, цілеспрямованого оформлення країв індивідуальної ложки та майбутнього функціонального відбитка можна створити круговий замикальний клапан.
Але проби Гербста ефективні за наявності добре збережених альвеолярних відростків та малоефективні в разі значної чи повної атрофії, особливо альвеолярних відростків на нижній щелепі, де дуже важко створити замикальний клапан.
Самі ж функціональні відбитки, як вже зазначалося, знімають підготовленими індивідуальними ложками за допомогою еластичних силіконових мас (корегуючим шаром). Нині гіпс або термопластичні маси не використовуються, їх згадують лише в історичному аспекті.
Більш докладний опис див. у статті: «Функціональні відбитки»
Виготовлення робочих моделей за функціональними відбитками
Відливання моделей за функціональними відбитками нічим не відрізняється від відливання моделей за анатомічними відбитками окрім окантування відбитка, про що мова піде далі.
Отже, відливання моделей за функціональними відбитками складається з наступних етапів:
- Оцінювання відбитка.
- Окантування відбитка.
- Замішування гіпсу.
- Внесення гіпсу у відбиток.
- Формування цоколя[1] моделі.
- Звільнення (відкриття) моделі – проводиться після повної кристалізації гіпсу.
- Обробка моделі – полягає передусім у кінцевому оформленні її цоколя: загладжені всіх його сторін і наданні за потреби паралельності зубному ряду відносно цоколя.
- Оцінювання моделі.
Оцінка відбитка включає:
- перевірку чіткості відображення тканин протезного ложа;
- адгезію (приєднання) відбиткового матеріалу до відбиткової ложки;
- ступінь очистки відбитка від слини та залишків крові;
- деформацію відбитка;
- наявність повітряних пухирців та ділянок, розмитих слиною.
Окантування відбитка проводиться для захисту функціональної кромки майбутнього протеза. Для цього функціональні відбитки по краях доповнюються воском (зазвичай, пластинкою базисного воску) безпосередньо перед відливанням моделей.

[1] Цоколь – це основа, яка надає міцності моделі, тому його висота має складати не менше 1 см.