Причини повної втрати зубів. Обстеження хворого з повною відсутністю зубів
Повна відсутність зубів на щелепах зумовлена наступними причинами:
- ускладнення карієсу зубів,
- захворювання тканин пародонта,
- специфічні запальні процеси,
- функціональне перевантаження зубів тощо.
Повна втрата зубів призводить до топографічних змін тканин ротової порожнини. Тому обстеження ротової порожнини, де втрачені всі зуби, має специфічний характер, адже беззубий рот значно відрізняється від ротової порожнини, де збережені зуби. Так детальному обстеженню підлягають:
- стан слизової оболонки ротової порожнини, а також топографія перехідних складок,
- стан альвеолярних відростків, характер їхньої атрофії,
- тіло щелеп і тверде піднебіння.
Обстеження хворого починають з опитування, під час якого виясняють:
- дані про умови праці, перенесені захворювання, шкідливі звички;
- час та причини втрати зубів;
- чи користувався раніше знімними протезами.
Особлива увага під час розмови приділяється з’ясуванню питання, чи користувався хворий знімними протезами раніше, протягом якого часу, як звикав до них; бажано також оглянути ці протези.
Крім огляду та пальпації тканин ротової порожнини[1], якщо необхідно, проводять інші види дослідження (рентгенографію альвеолярних відростків, суглобів, графічні записи рухів нижньої щелепи, записи різцевого та суглобового шляхів).
Зміни в зубощелепній системі в разі повної втрати зубів
При повній втраті зубів найбільших змін зазнає кісткова основа зубощелепної системи:
- атрофуються альвеолярні відростки, змінюється топографія твердого піднебіння.
Так із збільшенням атрофії альвеолярних відростків та горбів верхньої щелепи, склепіння твердого піднебіння стає плоскішим.
- Також змін зазнає слизова оболонка ротової порожнини,
- втрачається фіксована міжальвеолярна висота,
- змінюється зовнішній вигляд обличчя,
- порушуються функції жування та мови.
- Повна відсутність зубів зумовлює старечу прогенію, тобто висування нижньої щелепи уперед відносно верхньої.
Повна втрата зубів на верхній щелепі призводить до атрофії альвеолярних відростків з вестибулярного боку, що пояснюється особливостями будови верхньої щелепи, розміщенням коренів і коронок зубів у ній. Зменшення розмірів альвеолярних відростків і верхньощелепних горбів призводить до зменшення розмірів верхньої щелепи порівняно з нижньою.
Атрофічні процеси в кістковій основі нижньої щелепи після повної втрати зубів проходять дещо по-іншому, що знову ж таки пояснюється особливостями будови кісткової тканини та розміщенням коренів і коронок зубів: коронки і корені нижніх зубів орієнтовані досередини. Тому атрофічні процеси більше проходять з язичного боку, що призводить до збільшення розмірів нижньої щелепи порівняно з верхньою. У цьому є одне з пояснень механізму виникнення “старечої прогенії”. Змінюються співвідношення беззубих щелеп і в трансверзальному (бічному) напрямку, у такому разі нижня щелепа стає ніби ширшою.
Атрофія альвеолярних відростків залежить від термінів втрати зубів, від причин, з яких вони були видалені. Атрофічні процеси можуть мати слабкий, середній і значний ступінь вираження, що має безпосередній вплив на умови та ефективність протезування.
Класифікація беззубих щелеп за Шредером. Її практичне значення
Класифікація беззубих щелеп за Шредером описує класи верхніх щелеп за ступенем атрофії альвеолярних відростків. Також нею визначається ступінь сприятливості встановлення протеза. Всього автор виділив три типи аномалій:
- Перший – найбільш сприятливий для кріплення протеза – добре виражене склепіння піднебіння, добре збережені альвеолярні відростки і горби; рухома слизова оболонка закріплена високо відносно вершини альвеолярного гребеня.
- Другий – добре виражене склепіння піднебіння, альвеолярні відростки і горби мають середню ступінь атрофії, рухома слизова частина розташована трохи ближче до вершини альвеолярного гребеня. Менш вигідний тип, проте, все ще придатний для закріплення протеза.
- Третій – значна атрофія відростків, пласке піднебіння, що сильно ускладнює фіксацію протеза – немає анатомічних нерівностей для його надійного кріплення, тому протез постійно зміщується.
Таким чином, практичне значення цієї класифікації незначне, оскільки має велику кількість проміжних варіантів.
Класифікація щелеп без зубів за Келлером. Її практичне значення
Класифікація Келлера описує ступень атрофії нижніх щелеп:
Так перший тип описує випадки незначних, рівномірно розподілених атрофічних змін. Такий тип зустрічається дуже рідко через те, що рівномірна атрофія можлива тільки за умови недавнього одночасного видалення всіх зубів. Проте, саме цей тип є найбільш сприятливий для протезування.
При другому типі спостерігається значна рівномірна атрофія. Альвеолярна частина при таких змінах стає вузькою і гострою, закріпити на ній протез стає майже неможливо. Так через відсутність виражених анатомічних структур виникає ковзання протеза.
У разі третього типу атрофія більшою мірою зачіпає бічні частини і в меншій – передні. На відміну від попереднього, такий тип більшою мірою вигідний для протезування, оскільки збережена альвеолярна частина надає протезу стійкість, а атрофічні зміни бічних відділів створюють увігнутий рельєф, перешкоджаючи ковзанню протеза.
Останній, четвертий тип описує випадок, зворотний попередньому, – з вираженою атрофією в передньому відділі і незначною в бічних. Встановити стабільно зафіксований протез у цій ситуації практично неможливо, оскільки він постійно зміщуватиметься в переднє-задньому напрямі, «вислизаючи» з ротової порожнини.
Практичне значення цієї класифікації полягає в тому, що вона наперед дозволяє спрогнозувати ефективність закріплення повного пластинкового протеза на нижній беззубій щелепі.
[1] Пальпацію зазвичай проводять для виявлення екзостозів, не видалених коренів зубів.