Попереднє і остаточне моделювання воскових базисів пластинкових протезів. Їх особливості
Загалом моделювання воскових базисів пластинкових протезів полягає в:
- перевірці товщини воскового базису[1], його меж,
- перевірці щільності прилягання до моделі,
- загладжуванні країв протеза та нерівності поверхонь,
- очищенні штучних зубів від воску,
- ретельному гравіруванні їх шийок і ділянок міжзубних сосочків.
- При виготовленні часткових пластинкових протезів на гіпсових зубах також перевіряють розташування частин кламерів.
У разі складних клінічних умов, а саме:
- нефіксованого прикусу (відсутності контакту між зубами-антагоністами),
- при збереженні контакту лише у фронтальному відділі,
- або при виготовленні повних пластинкових протезів
необхідна перевірка постановки штучних зубів на воскових базисах у ротовій порожнині пацієнта. В іншому випадку приступають до кінцевого моделювання воскового базису протеза, минаючи етап попереднього моделювання.
Основна ж відмінність кінцевого моделювання воскових базисів протезів від попереднього полягає в прилитті країв штучних ясен до моделі, внаслідок чого воскову репродукцію протеза з моделі вже не можна зняти.
Перевірка постановки штучних зубів на восковому базисі в порожнині рота пацієнта. Її значення
Цей клінічний етап проводиться в разі складних клінічних умов, а саме:
- нефіксованого прикусу (відсутності контакту між зубами-антагоністами),
- при збереженні контакту лише у фронтальному відділі,
- або при виготовленні повних пластинкових протезів.
Для цього необхідно, щоб попередньо відмодельована воскова репродукція протеза легко знімалася з гіпсової моделі. У такому вигляді її на гіпсовій моделі передають у клініку, де лікар знімає воскову репродукцію з моделі і вводить у ротову порожнину. Під час цього перевіряють:
- Постановку (міжоклюзійні контакти) та відповідність визначеному кольору штучних зубів.
- Стійкість протеза (чи немає балансування).
- Прилягання меж базису.
- Розташування кламерів (у випадку виготовлення часткового пластинкового протеза).
Підчас перевірки правильність встановлення міжальвеолярної висоти визначають за характером змикання, глибиною складок і зморшок, висотою нижньої третини обличчя.
У разі виявлення якихось невідповідностей, вони усуваються в лабораторії, і за потреби призначається повторна перевірка. За відсутності огріхів протез передається в лабораторію для остаточного виготовлення.
[1] У разі моделювання воскової репродукції протеза на нижню щелепу товщину воскового базису і його країв роблять дещо більшою, особливо в місцях розташування збережених зубів (у випадках виготовлення часткових пластинкових протезів), з метою запобігання поломкам пластмасового базису в цих місцях у майбутньому.