Методи фіксації часткових пластинкових протезів
Загалом, коли заходить мова про фіксацію знімних протезів, мають на увазі і їх стабілізацію, нерозривно пов’язану з нею.
- Фіксація – це утримання протеза в порожнині рота в стані спокою.
- Стабілізація – це утримання протеза в порожнині рота під час функції (жування, мовлення).
Для фіксації часткових пластинкових протезів використовують таке фізичне явище, як прилипання, що виникає на межі двох зволожених середовищ, анатомічну ретенцію[1] і, нарешті, механічні засоби фіксації, які відіграють вирішальну роль в утриманні часткового знімного протеза (як пластинкового, так і бюгельного) у порожнині рота пацієнта.
У свою чергу механічні засоби фіксації поділяються на:
- кламерну і
- безкламерну фіксації.
Кламерна фіксація знімних пластинкових протезів. Її види.
Кламерна фіксація, як можна здогадатися з назви, здійснюється кламерами – спеціальними механічними пристосуваннями, що різняться за формою, матеріалом, методом виготовлення, функціями, за приляганням і охопленням зуба, але які сприяють утриманню протеза в порожнині рота як під час спокою, так і під час функції.
Кламерна фіксація залежить від кількості опорних зубів. Опорним називається збережений зуб до якого кріпиться кламер.
Кламерна фіксація буває:
- Точковою – у протезі розміщений один кламер. Вважається недоцільною через слабку фіксацію протеза. Використовується лише в тому випадку, коли не можна виготовити другого кламера.
- Лінійною – у протезі розташовані 2 кламери. Вважається найкращою для пластинкових протезів.
- Площинною – у протезі містяться 3 та більше кламери. Такий вид кламерної фіксації знайшов більш широке використання при виготовленні бюгельних протезів, а при виготовленні пластинкових протезів, через складність введення і виведення протеза з ротової порожнини, значно менше.
Розташування кламерів у базисі протеза. Кламерна лінія, її види, практичне значення
У базисі часткового пластинкового протеза може бути 1, 2 та більше кламерів. Але найдоцільнішим є використання саме двох кламерів: через прийнятну фіксацію протеза, яку вони забезпечують, а також простоту введення і виведення протеза з ротової порожнини, чого не можна досягти при застосуванні трьох і більше кламерів у базисі одного пластинкового протеза.
Власне під кламерною лінією розуміють уявну лінію, що проходить через опорні зуби, до яких кріпляться кламера.
Існує три види кламерної лінії:
- Діагональна – проходить у діагональному (косому),
- Трансверзальна – у поперечному, і
- Сагітальна – у переднє-задньому напрямках.
Найменш доцільним напрямком слід вважати сагітальний, оскільки в такому випадку можливе перевертання протеза і перевантаження опорних зубів. Використовуються лише тоді, коли зуби, що збереглися, знаходяться з одного боку.
Найкращим способом фіксації часткового знімного протеза слід вважати двобічне розташування кламерів. У такому разі перевагу слід віддати діагональному розташуванню кламерної лінії. Слід зауважити, що напрямок кламерної лінії не завжди залежить від бажання лікаря, а визначається розміщенням збережених зубів і станом їх пародонту.
Кламери. Види кламерів. Переваги і недоліки
Кламер – це спеціальне механічне пристосування, що сприяє утриманню знімного протеза в порожнині рота.
Він складається з плеча, тіла, відростка й литої оклюзійної накладки (лише для опорно-утримуючих кламерів).
- Плече кламера охоплює коронку опорного зуба.
- Тіло кламера розміщується з апроксимальної поверхні зуба.
- Відросток необхідний для фіксації кламера в протезі. У пластинкових протезах його зазвичай розміщують уздовж беззубого альвеолярного гребеня під штучними зубами.
- Лита оклюзійна накладка розміщується на фісурах опорного зуба.
Класифікація. Кламери розрізняють:
- за матеріалом, з якого вони виготовлені: металеві, неметалеві, комбіновані;
- за місцем прилягання: зубні, ясенні (пелоти) і зубоясенні;
- за формою: круглі, напівкруглі та стрічкові;
- за методом виготовлення: штамповані, гнуті та литі;
- за функцією: утримуючі та опорно-утримуючі;
- за охопленням зуба: одноплечі, двоплечі, кільцеподібні, перекидні, багатоланкові.
Переваги кламерів:
- Зважаючи на кількість різновидів кламерів – можливість застосування практично в будь-якій клінічній ситуації. Через це, їм у плані застосування конкуренцію може складати лише імплантація, яка коштує значно дорожче, і тому порівнювати імплантацію і знімне протезування не цілком коректно.
Недоліки кламерів.
- Негативний тиск, який чинить плечем на емаль зуба, що часто змушує вкривати опорний зуб штучною коронкою.
- При використанні литої оклюзійної накладки деколи виникає потреба спеціально створювати під неї ложе, що змушує вкривати опорний зуб штучною коронкою.
- Обмежена сфера застосування у фронтальному відділі зубного ряду через неестетичність плеча кламера (за умови виготовлення плеча з металу).
Так, здається, недоліків у кламерів значно більше ніж переваг, але зважаючи на широту застосування і дешевизну багатьох модифікацій кламерів, можна стверджувати, що на сьогоднішній день кламери, як механічний засіб утримання знімних протезів, не мають істотної конкуренції.
Безкламерні методи фіксації часткових пластинкових протезів
До безкамерних методів фіксації відносяться
- телескопічна і
- замкова система фіксації.
Перевагою цих систем є те, що вони непомітні в ротовій порожнині і не викликають естетичних незручностей, на відміну від кламерної системи фіксації.
Крім того, ці системи частково розподіляють жувальний тиск на опорні зуби, через що пацієнти відчувають менше дискомфорту під час пережовування їжі, що призводить до менш тривалого періоду звикання до знімного протеза.
Телескопічна система фіксації складається з телескопічних коронок – внутрішньої і зовнішньої. Перша фіксується на опорному зубі і має вигляд металевого ковпачка циліндричної форми, друга – розташовується в протезі, має виражену анатомічну форму і нормальні оклюзійні співвідношення із зубами-антагоністами (за їх наявності).
Замкова система полягає у фіксації знімного протеза на опорних зубах за допомогою спеціальних замкових кріплень – атачменів. Цей вид фіксації знайшов широке використання при виготовленні бюгельних протезів. У часткових пластинкових протезах його використання недоцільне.
Недоліками цих систем фіксації є:
- Складність у виготовленні та вартість.
- Потреба в препаруванні природних зубів під опорні частини конструкцій та ін.
Більш докладний опис див. у статті: «Безкламерна фіксація протезів»
Телескопічна система фіксації протезів при часткових дефектах зубного ряду
Телескопічна фіксація протезів зазвичай застосовується при реабілітації пацієнтів, які не можуть або не хочуть протезуватися за допомогою імплантатів. Суть цього методу полягає в тому, що знімний протез фіксується на опорних зубах за допомогою системи телескопічних коронок.
Клінічний приклад:
Чотири зуби, що залишилися на верхній щелепі, вкриті металевими коронками. На ці коронки кріпляться другі коронки, що вмонтовані в знімний протез:
Так виглядає знімний протез на телескопічних коронках:
Переваги методу:
- Добрий естетичний результат. Немає видимих плечей кламерів.
- Добрий функціональний результат. При постановці штучних зубів не треба зважати на положення зубів, що залишилися.
- Простота користування протезом для пацієнта. Протез легко знімається і легко надівається на опорні зуби.
- Простота догляду за знімним протезом і зубами, що залишилися. Так опорні зуби вкриті металевими, ідеально відполірованими коронками, а знімний протез майже не має нерівностей і важкодоступних заглиблень.
- Рівномірніший розподіл жувального навантаження на опорні зуби і ясна. Це сприяє довготривалому збереженню опорних зубів.
- Навіть у разі втрати одного із опорних зубів немає необхідності повністю переробляти протез. Треба просто заповнити другу частину телескопічної коронки (що лишилася в знімному протезі) пластмасою.
Недоліки методу:
- Складність виготовлення.
- Через складність виготовлення протезування займає багато часу і вимагає великої кількості відвідувань клініки пацієнтом.
- Велика вартість. Порівняна з вартістю протезування на імплантатах.
Більш докладний опис див. у статті: «Протезування на телескопічних коронках»
[1] Анатомічна ретенція створюється природними морфологічними утвореннями на верхній і нижній щелепах (напр., наявні зуби), які завдяки своїй формі можуть перешкоджати зсуву протеза з протезного ложа.