Особливості видалення ретенованих зубів у дітей

в умовах амбулаторного хірургічного прийому

Операція видалення ретенованих і надкомплектних зубів є од­нією з найпо­ширеніших маніпуляцій на дитячому хірургіч­но­му прийомі. Цьому сприяє велика поширеність цієї патології. У той же час травматичність подібних втручань, особливості дитячої пси­хології, а також брак досвіду в лікарів часто ста­ють причиною відмови хірургів від виконання таких операцій в умовах ам­бу­латорного прийому. При цьому необґрунтовано розширю­ють­ся показання до проведення їх під загальним зне­боленням у стаціонарі.

Серед основних принципів підготовки та проведення таких операцій можна виділити наступні.

Хірургічне втручання краще проводити уранці, доки ди­ти­на не втомилася

Співпраця з батьками

Батькам необхідно детально і в той же час уникаючи стра­хіт­ли­вих медичних термінів, пояснити хід операції, розповісти про перебіг післяопераційного періоду, негативні боки втру­чання (набряк, біль) і можливі ускладнення, відповісти на пи­тання. При описі цих аспектів лікар повинен робити акцент на тимчасовому характері виникаючих негативних явищ, низькій вірогідності виникнення ускладнень і наявності цілого спек­т­ру можливостей з їх подолання.

Позитивний настрій і упевненість лікаря допомагають здола­ти закономірні побоювання батьків при плануванні втру­чан­ня. Батьки мають знати, що наявність сучасних анальгетиків, фізіотерапевтичних методів лікування значно зменшує прояви побічних явищ операції, а постійний лікарський контроль дає можливість пережити їх з мінімальними незручностями. По можливості проводити таку бесіду необхідно за відсутності дитини.

При огляді дитини необхідно оцінити психологічні особли­вості особи

Лікарю треба пам’ятати, що для дітей може бути характерна підвищена тривожність. У підлітковому періоді особливу ва­ж­ливість набуває зовнішній вигляд, думка друзів.

В оцінці психологічного статусу також допоможе розмова з батьками, під час якої необхідно оцінити рівень тривожності, з’ясувати, наскільки успішно дитина справляється зі стресови­ми ситуаціями і що може допомогти перенести оперативне втручання максимально легко. Це можуть бути подарунки, су­провід родича або, навпаки, самостійне знаходження мале­нь­кого пацієнта в кабінеті, модифікації поведінки лікаря і т. д. Універсального рецепту тут не існує, тактика лікаря має бути максимально індивідуалізована за допомогою батьків.

Важливо встановити контакт з дитиною

Багато дітей бояться незнайомих людей, приміщень і ситуа­цій. Проведення якихось менш травматичних втручань, на­п­риклад видалення молочних зубів з приводу періодонтиту або фізіологічної резорбції коренів, допоможе дитині звикнути до лікаря і легше перенести майбутню операцію.

Особливі вимоги пред’являються до швидкості опера­ти­в­ного втручання

Зрозуміло, що незалежно від поведінки дитини воно має бути короткочасним.

Зазвичай дітям потрібна менша кількість анестетика для дося­гнення адекватного знеболення, можливі деякі особливості проведення анестезії (обов’язкова аплікація знеболюючих ге­лів, проведення мандібулярної анестезії замість торусальної та ін.) з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей ще­ле­пно-лицьової ділянки і дитячого організму в цілому. Безбо­ліс­ність втручання – один з вирішальних чинників, що забез­пе­чують успіх операції в цілому.

Корені постійних зубів знаходяться в стадії формування

а зачатки можуть бути в глибині щелепної кіс­тки. Тому важливо правильно визначити час операції, коли корінь вже досить сформований, проте можливість досягнення опти­мального результату ортодонтичного лікування з мінімаль­ни­ми витратами ще зберігається.

Тісне розташування ретенованих і надкомплектних зубів і ко­ренів сусідніх зубів може призвести до їх ушкодження під час операції. На­с­лідком цього може бути порушення формування кореня, нек­роз пульпи і розвиток безповоротних деформацій альвеоляр­ного відростка з вираженим естетичним дефектом

У дітей краще, ніж у дорослих, виражені процеси регене­ра­ції

У них менше вірогідність розвитку ускладнень, пов’я­за­них із загоєнням рани. Тому в більшості випадків можна від­мо­­ви­ти­ся від призначення антибіотиків з профілактичною ме­тою в післяопераційному періоді. Також рідше виникає необ­хід­ність у використанні остеопластичних матеріалів, які мо­жуть вплинути на ріст альвеолярного відростка, призвести до роз­витку анкілозу, утруднити переміщення зубів при нас­туп­ному ортодонтичному лікуванні.

Особливу складність являє видалення ретенованих і надкомп­лектних премолярів на нижній щелепі. Це обумовлено щіль­ним масивом кортикальної кістки, близькістю виходу підбо­рідного нерва в м’які тканини, а також незначною довжиною коренів сусідніх зубів. Будь-яке надмірне зусилля хірурга при проведенні вивиху може призвести до видалення з лунки су­сіднього зуба.

При плануванні операції необхідно обов’язково провести кон­силіум з лікарем-ортодонтом і з’ясувати, чи можливі альтер­нативні варіанти лікування (сепарація зубів, видалення зубів, що прорізалися і знаходяться в зубному ряду). При ви­конанні операції в цій ділянці краще проводити комбінований розтин тканин, при цьому вертикальний розріз не повинен проходити через середину коронки зуба для профілактики формування рецесії ясен надалі. Обережне відшарування кла­птя, а також постійна фіксація ретрактора на кістці дозволяє мінімізувати травму підборідного нерва та уникнути розвитку ускладнень у вигляді анестезії (парестезії) м’яких тканин губи і під­бо­рід­дя (мал. 1-10).

Таким чином, до факторів успіху можна віднести ретельне планування втручання, уточнення розташування зубів у щеле­пі за допомогою сучасних методів рентгенологічної діагнос­тики, психологічну і медикаментозну підготовку дитини, вза­ємодію з батьками, адекватне знеболення.

Знання методики виконання, а також швидкість і макси­ма­ль­на делікатність при роботі з м’якими і твердими тканинами до­зволять лікарю в більшості випадків успішно провести опе­рацію видалення ретенованих і надкомплектних зубів у дітей під місцевим знеболенням в умовах амбулаторного хірур­гіч­ного прийому.

Автор: Т. В. Закіров, к. м. н., лікар-стоматолог