Анатомо-фізіологічні особливості жувального апарату у віковому аспекті

1. Молочний та змінний прикуси. Їх характеристика
2. Порівняльна характеристика молочних і постійних зубів
3. Фізіологічні та паталогічні прикуси. Їх характеристика
4. Постійний прикус і його характеристика. Ознаки ортогнатичного прикусу в центральній оклюзії

У новонародженої дитини спостерігається дистальне розташування нижньої щелепи відносно верхньої.

З часом співвідношення щелеп змінюється і до моменту прорізування перших зубів стає нейтральним. Цьому сприяє акт смоктання, який є великим функціональним стимулом для росту нижньої щелепи. Формування та строки прорізування зубів залежать від загального стану дитини та її конституції.

Як правило, зуби прорізуються спочатку на нижній щелепі. Першими з молочних зубів з’являються центральні різці, які прорізуються у віці 6-10 місяців. За ними йдуть бічні різці: у 10-16 місяців. Після різців прорізується перші молочні моляри – у 14-18 місяців. У віці 16-22 місяців у дитини з’являються молочні ікла. А прорізуванням других молярів, яке спостерігається в дитини віком 24-32 місяців, закінчується прорізування молочних зубів.

Відмінність молочних зубів від постійних є досить значна.

Найперше вони відрізняються від постійних: формою, кольором, розміром коронки. На відміну від постійних, які мають жовтий відтінок, молочні зуби мають голубуватий. В молочних менші за розміром коронки та не сильно виражені жувальні горбики. Також коронки молочних зубів фактично не мають чітко вираженого екватора, через те, що найбільш випуклою частиною молочного зуба є його шийка. Тобто шийка та екватор молочних зубів співпадають.

Відрізняють 2 періоди молочного прикусу.

Перший починається від моменту прорізування перших молочних зубів до 3-3,5 років. Другий період приходить на зміну відповідно першому, та триває до шестирічного віку.

В першому періоді спостерігається півкругла форма зубних дуг з незначним сплощенням фронтальної ділянки на нижній щелепі, внаслідок чого утворюється перекриття верхніми зубами нижніх. Зуби щільно стоять у зубних дугах, контактуючи всією площею апроксимальних поверхонь. Стирання зубів відсутнє. Нижня щелепа займає нейтральне розташування. Дистальні апроксимальні поверхні других молочних молярів розташовані в одній площині.

Для другого періоду характерне значне стирання зубів, наявність проміжків між ними, відсутність перекривання верхніми зубами нижніх, мезіальний зсув нижньої щелепи з утворенням „сходинки” у ділянці дистально розташованих апроксимальних поверхонь других молочних молярів.

Якщо одна з цих умов відсутня, то постійний прикус не сформується правильно. (Наприклад: утворення мезіального прикусу через блокування нестертими горбиками молочних іклів верхніх зубів).

Молочні зуби з часом стираються, їх пульпа атрофується, розсмоктуються корені, зуби розхитуються та випадають.

У 6-7 років починають прорізуватися постійні зуби. Першими прорізуються перші нижні моляри.

Період зміни молочних зубів постійними називається змінним прикусом. Він починається з 6 років та закінчується після зміни останнього молочного зуба. Як правило, послідовність прорізування спостерігається як і в молочному прикусі: спочатку прорізуються зуби на нижній щелепі, потім на верхній.

За першими молярами у віці 7-8 років йдуть центральні різці, а у віці 8-9 років з’являються бічні. Перші премоляри прорізуються в дитини віком 10-12 років. Прорізуванням постійних іклів у 10-12 років закінчується формування фронтальної групи зубів. У віці 11-13 років прорізується другі премоляри, а в 12-13 років – другі моляри. Останніми з постійних зубів прорізуються „зуби мудрості”, тобто треті моляри, що відбувається у 17-25 (30) років.

Після зміни останнього молочного зуба (тобто після прорізування других постійних молярів), наступає період постійного прикусу.

Співвідношення верхніх та нижніх зубів визначає вид прикусу. Змикання зубів та зубних дуг, при якому не порушується функція жування та забезпечується стійкість зубів називається фізіологічним прикусом.

        Фізіологічним прикусом є:

• Ортогнатичний (а)
• Прямий (б)
• Біпрогнатичний (в)
• Опістогнатичний (г) прикуси.

Ознаки ортогнатичного прикусу в центральній оклюзії.

Верхня зубна дуга має форму напівеліпса та перекриває нижню, яка має форму параболи. Верхні фронтальні зуби перекривають нижні на 1/3 довжини коронки. Середня лінія між центральними різцями співпадає. В бічних ділянках спостерігається перекривання щічними горбиками верхніх зубів щічних горбиків нижніх. Кожен зуб має по два антагоністи, крім нижніх центральних різців та останніх верхніх молярів.

Передньо-щічний горбик верхньої „шестірки” заходить у серединну фісуру між щічними горбиками нижнього першого моляра.

Відхилення від нормального співвідношення зубних рядів внаслідок неправильного розвитку щелеп слід розглядати як аномалії прикусу, які найчастіше виявляються у 3-х напрямках:

• сагітальному
• вертикальному
• трансверзальному

До першого, сагітального напрямку аномалій відносяться

• дистальна (прогнатія):

• мезіальна (прогенія) оклюзії:

До аномалій у вертикальному напрямку відносяться:

• глибокий;
• відкритий прикус.

 

До третього напрямку аномаліїних прикусів відносяться:

• односторонній перехресний;
• двосторонній перехресний (так званий „косий” прикус)