Мета будь-якої обробки – у створенні рівної гладкої поверхні ортопедичної конструкції.
Сама обробка складається з ряду послідовних етапів, які можна умовно поділити на:
- Механічну обробку,
- шліфування та
- полірування.
- Механічна обробка полягає у вирівнюванні країв ортопедичної конструкції, зняття нерівностей та шорсткості її поверхні.
- Шліфування полягає в загладжуванні всієї поверхні протеза для покращення його фізико-механічних властивостей.
- Полірування полягає в наданні поверхні протеза блиску з естетичних міркувань.
Механічна обробка
Проводиться: твердосплавними фрезами, карборундовими каменями та дисками, а також алмазним інструментом.
Твердосплавні фрези
Твердосплавні фрези відрізняються формою головки та типом насічки, які позначаються кольоровими смужками: зазвичай найбільш агресивні фрези мають чорну смужку, найменш агресивні – жовту та білу; зелену, синю та червону смужки мають фрези із середньою насічкою і є найбільш вживаними.
Карборундові камені можуть мати різну форму:
Карборундові диски також відрізняються між собою діаметром та товщиною.
Карборундові диски можуть бути армованими для посилення їхньої міцності:
Алмазний інструмент використовується для обробки пластмасового та керамічного облицювання. Це можуть бути:
Алмазні фрези можуть мати різну форму головки та відрізнятися різною ступеню жорстокості, що також позначається різнокольоровою індикацією.
Шліфування
Для шліфування металевих ортопедичних конструкцій використовуються гумові поліри:
До шліфування слід віднести піскоструминну обробку, яка відрізняється дисперсністю піску оксиду алюмінію.
Остаточне шліфування проводиться жорсткими волосяними щітками та різноманітними полірувальним пастами:
Блиск поверхні ортопедичної конструкції досягається під час полірування пуховими щітками.
