Після зняття перших відбитків і виготовлення за ними моделей для верхньої і нижньої щелепи робиться індивідуальна ложка з прикусним восковим валиком (1 і 2).
За цими індивідуальними ложками виготовляється функціональний відбиток (3 і 4), а потім майстер-модель (5 і 6).
Через те, що індивідуальний функціональний відбиток дуже точно сідає в роті і на майстер-моделі, то саме на ньому проводиться вся реєстрація.
Щоб досягнути точної посадки в ротовій порожнині і на майстер-моделі, краї відбитків після виготовлення майстер-моделі дещо обрізуються (рис. 7).
Точне перенесення з рота в артикулятор і назад на майстер-модель
Перед реєстрацією воскові валики коригуються з дотриманням паралельності Камперівської площини і міжзіничної площині. Воскові валики нижньої щелепи формуються паралельно валикам верхньої щелепи, і створюється терапевтична висота прикусу (рис. 8-10).
Наступна корекція валика верхньої щелепи в ротовій порожнині пацієнта з погляду естетики і фонетики надзвичайно важлива для наступної точної постановки верхніх фронтальних зубів з дотриманням тривимірності їх розташування (рис. 11 і 12).
Реєстрація фізіологічного співвідношення беззубих щелеп проводиться з особливою ретельністю. Пацієнт самостійно нервово-м’язовими зусиллями багаторазово повторює рухи нижньої щелепи з положення фізіологічного спокою і закінчує їх у тому ж положенні.
Якщо реєстрація фізіологічного співвідношення беззубих щелеп відбувається весь час в одному місці, моделі фіксуються між собою за допомогою цінкоксідевгенола (рис. 13).
У такому вигляді регістр встановлюється в артикуляторі згідно середніх параметрів, якщо зафіксована висота прикусу зберігається в артикуляторі (рис. 14).
Постановка фронтальних зубів
Після того як регістр нижньої щелепи знятий з моделі, можна зробити фронтальний ключ (рис. 15).
Для зубного техніка це дуже зручно. Він розташовує фронтальні зуби так, як показує губна кромка воскового валика (рис. 16 і 17).
Нижні фронтальні зуби ставляться індивідуально з легким контактом з оральними поверхнями верхніх зубів (рис. 18). Ріжучі краї нижніх фронтальних зубів мають бути паралельні ріжучим краям верхніх фронтальних зубів, завдяки цьому досягається гармонійний природній вигляд.
Постановка бічних зубів
Постановка бічних зубів починається на нижній щелепі. Постановка верхніх бічних зубів відбувається після того, як правильно поставлені всі зуби на нижній щелепі. Ставляться всі бічні зуби. Як правило, протези нижньої щелепи в стані не змикання утримуються виключно м’язово, бо найчастіше клапанний ефект можна отримати лише в незначній мірі. Язику потрібен простір, язик може сприяти утриманню протеза тільки в тому випадку, якщо штучні зуби стоятимуть там, де колися стояли «справжні». Нервово-м’язова взаємодія всіх структур, що беруть участь, має вирішальне значення (рис. 20). Жувальна площина, яка насправді не є площиною, а є увігнутою поверхнею, має з функціонального погляду розташовуватися перпендикулярно до вектору сили підйомних м’язів.
Осі зубів і жувальні поверхні нахилені до центру, завдяки цьому мають місце крива Вілсона і крива Шпеє – вони сприяють жувальній діяльності (рис. 21).
Премоляри часто сильно висунені вестибулярно, моляри орієнтовані центральною фісурою по лінії основного навантаження. Тільки ріжучі краї нижніх фронтальних зубів і дистально-щічні горбики других молярів торкаються оклюзійної площини (рис. 22 і 23).
Постановка верхніх бічних зубів
Не вимагається ставити бічні зуби колишнім способом один зуб до двох зубів, це часто неможливо. Спочатку ставиться перший моляр в ідеальному співвідношенні до нижньої шестірки. Під ідеально, мається на увазі те, що внутрішні скати робочих горбиків знаходяться в контакті з антагоністами. Ріжучі горбики поза контактом (рис. 24).
Решта бічних зубів гармонійно продовжують зубну дугу, починаючи з фронту; оклюзійні контакти створюється тільки на робочих горбиках (рис. 25).
Непомітно завдяки індивідуальному виконанню
Перш ніж відправити постановку зубів у воску на примірку, робиться точне і природне моделювання ясен (26, 27 і 28).
Щоб надати протезу максимально природного вигляду, ясна за формою і кольору повинні відповідати остаточному виконанню. Так протез може стати «невидимим» (рис. 29 і 30).
За матеріалами журналу «Зубне протезування» №3, 2015 р.