Відновлювальна вкладка (або просто, вкладка, на відміну від куксової) – це різновид незнімного протеза, що використовується для відновлення дефекту коронкової частини зуба.
Головна відмінність вкладок від штучних коронок полягає в тому, що вони охоплюють не весь зуб, а лише 1-2 його поверхні. Найчастіше вкладки роблять для бічних зубів, відновлюючи ними повністю чи частково зруйновану жувальну поверхню. Литі вкладки відомі в стоматології більше 100 років. За умови якісного виготовлення вони довговічніші за звичайні композитні пломби.
Вкладки виготовляють з металу (золота чи неблагородних сплавів), фарфору[*] (прескерамічні чи оксидцирконієві) чи композитних матеріалів.
Розрізняють вкладки видів: inlay, onlay і overlay.
Inlay розташовують у коронці зуба за умови, що вона не покриває значну частину жувальної поверхні зуба. У свою чергу onlay покриває майже всю поверхню, overlay – як мінімум один, а найчастіше два горбики, досягаючи двох апроксимальних поверхонь.
За методом виготовлення вкладки бувають:
- Прямого методу виготовлення і
- Непрямого.
Прямий метод полягає у формуванні вкладки безпосередньо в ротовій порожнині пацієнта. Цей метод можна використовувати лише для виготовлення вкладок з металу, коли сформовану воскову репродукцію вкладки виводять з порожнини рота пацієнта і передають у ливарну, де її переводять у метал.
Після відливання з воскової заготовки металева вкладка обробляється і фіксується на зубі (точніше в зубі).
Недоліком прямого методу виготовлення вкладок є те, що його можна використовувати лише для виготовлення металевих вкладок, а також неможливість отримання якісного міжгорбикового контакту із зубами-антагоністами. Через це цей метод на сьогоднішній день знайшов значно менше використання ніж непрямий метод.
Непрямий метод виготовлення відновлювальних вкладок полягає в наступному: після формування порожнини під вкладку знімають відбиток.
У лабораторії він використовується для виготовлення моделі з супергіпсу. За цією моделлю виготовляється вкладка, яка після обробки і припасування на моделі, передається в клініку, де лікар-стоматолог фіксує її. Загалом методика виготовлення прямо залежить від матеріалу, з якого безпосередньо виготовляється вкладка.
У непрямого метода є істотні переваги в порівнянні з прямим:
- За цим методом виготовляють вкладки не тільки з металу, а з фарфору та композитних матеріалів.
- Крім того, завдяки цьому методу можна досягнути якісного міжгорбикового контакту вкладки із зубами-антагоністами через зручність у роботі.
Окрім двох згаданих методів виготовлення існує, так би мовити – третій, напівпрямий метод виготовлення композитних вкладок. У цьому випадку застосовуються стандартні світло-полімерні (фотополімерні пломбувальні) матеріали, але не в ротовій порожнині, а на моделі. За якістю нічим не поступаються звичайним пломбам. Проте зручність у виготовленні дозволяє досягнути в порівнянні з пломбами якісного міжгорбикового контакту із зубами-антагоністами. Крім того, така методика дозволяє виготовити вкладку за один прийом, хоча за більший час у порівнянні з пломбами. От чому таку методику виготовлення деколи називають напівпрямою (про це більш докладно в одному з наступних дописів).
Раніше відновлювальні вкладки були більш поширені через низку якість пломбувальних матеріалів – за значних розмірів каріозної порожнини (передусім це стосувалося кутніх зубів) пломби встановлювати було просто не доцільно – вони випадали за короткий період часу. З розвитком стоматологічних матеріалів попит на вкладки дещо знизився, але через ряд переваг, вкладки залишаються досі затребуваними.
Переваги вкладок:
- Відсутність усадки матеріалу, яка притаманна пломбувальним матеріалом, через що можливе виникнення вторинного карієсу в зазорі, що виникає між матеріалом пломби і тканинами зуба.
- Більша довговічність.
- Більша функціональність (можливість якісніше відновити жувальну поверхню зубів) через зручність виготовлення.
- Краще естетика за умови застосування відповідних матеріалів (передусім прескераміка)
Недоліки вкладок:
- Більша вартість у порівнянні з традиційними пломбами із світло-полімерних матеріалів.
- Виготовлення вкладок зазвичай займає два прийоми в лікаря-стоматолога (окрім напівпрямого метода).
Виготовлені вкладки фіксуються в ротовій порожнині цементами чи спеціальними адгезивними матеріалами. Їх ретенція посилюється завдяки щільному приляганню до стінок порожнини.
[*] Можливе виготовлення і металокерамічних вкладок, тобто коли за основу вкладки береться металевий каркас, наверх якого спікається керамічна маса. Але через суттєву неточність і гіршу естетичність у порівнянні з прескерамічними вкладками, їх використання є недоцільним.
