А тепер дозвольте вам розповісти як відбувалася заміна воску на пластмасу… 70-80 років тому. І допоможе нам у цьому відео з YouTube-каналу компанії Kulzer, кадри з якого пропонуємо вашій увазі.
Як відомо, акрилові пластмаси вперше були представлені в 30-х роках ХХ ст. і вже тоді набули широкого використання як базисний матеріал, і як невдовзі переконаєтеся, з тих часів мало що змінилося. Отже, розпочнемо перегляд:
Відмірюється необхідна кількість порошку-полімеру:
Відповідно кількості полімеру відмірюється пропорційно рідина-мономер:
Змішування в чистому фарфоровому посуді до однорідної консистенції полімеру та мономеру:
Накривання фарфорового посуду скляною кришкою з метою запобігання випаровування летючого мономеру:
Як вже переконалися, нічого кардинально не змінилося в технології приготування пластмасового тіста за останні десятиліття. Хіба що відео стало кольоровим 🙂 . Йдемо далі.
Пакування пластмасового тіста в гіпсову прес-форму:
Як вже відомо, після пакування пластмасового тіста в кювету її ставлять під прес для виходу надлишків пластмаси і створення необхідно тиску для запобігання виникнення пористості:
Схематичне зображення, що відбувається з пластмасою під час пресування в кюветі. Як мовиться, сьогодні такого не покажуть… 🙂 :
«Полімеризатор» тих часів. Подібне можна побачити і сьогодні, хоча людина з тих часів встигла побувати на Місяці… Як мовиться, прогрес проявляє себе не скрізь 🙁 :
Режим полімеризації (звичайно, згідно інструкції виробника пластмаси):
Виймання кювети з «полімеризатора» для поступового охолодження на повітрі:
Як бачите, мало що змінилося в технології застосування акрилових пластмас з тих часів. Навіть деколи «полімеризатори» залишилися ті самі 🙁 . Тут виникає мимоволі цілком доречне запитання: Навіщо цей ретроспективний перегляд?
Просто нагадати, що попри розвиток цифрових технологій у стоматології, в ортопедичній зокрема, залишаються актуальними технології виготовлення майже сторічної давнини. І пояснюється це не якимось технологічними перевагами, а банальною дешевизною. Адже є багато людей, яким не по кишені новітні (і не зовсім новітні) досягнення стоматології.
На цей факт треба зважати у своїй професійній діяльності.
