Технологія приготування пластмасового тіста. Можливі помилки, їх запобігання
Найважливішим моментом у приготуванні пластмасового тіста є правильний вибір співвідношення між мономером і полімером.
Пластмасове тісто готують у фарфоровій чи скляній посудині, помістивши туди визначену кількість полімеру (в середньому 12 г для виготовлення одного часткового пластинкового протеза і 15 г для виготовлення одного повного) і додаючи до нього до повного насичення мономер. Для рівномірного набухання і однорідного зафарбування масу необхідно відразу перемішати.
Змішавши порошок і рідину шпателем, накривають посудину кришкою для запобігання випаровуванню мономера і витримують пластмасу до повного її дозрівання. Під час набухання масу ще слід перемішати 1-2 рази.
Кількість мономера значно впливає на якість і колір виробу: надлишок спричиняє збільшення усадки і робить більш блідим забарвлення пластмасового базису. Брак мономеру призводить до появи гранулярної пористості, що має вигляд крейдяних смужок та плям.
Стадії дозрівання пластмасового тіста. Техніка безпеки при роботі з пластмасами
Робота з пластмасою вимагає акуратності, чистоти рук і робочого місця. А також відповідної вентиляції приміщень, де проводитиметься робота з пластмасою.
У разі змішування порошку-полімеру з рідиною-мономером суміш проходить такі стадії дозрівання:
- пісочну;
- в’язкості, або ниткоподібну;
- тістоподібну;
- гумоподібну.
На початку змішування утворюється речовина, що нагадує пісок, залитий незначною кількістю води (1).
Через деякий час (залежно від температури навколишнього середовища, дисперсності порошку-полімеру, наявності пластифікатора) речовина перетворюється в липку масу (2). На цій стадії за шпателем тягнуться нитки липкої маси, вона пристає до стінок посудини, пальців.
Через деякий час ця властивість втрачається. Маса не прилипає до шпателя, легко відокремлюється від стінок посудини (3). Тістоподібна маса легко формується і поступово набуває в’язкої гумоподібної консистенції (4). Через деякий час маса твердіє.
Пластмасове тісто слід поміщати в гіпсову прес-форму в тістоподібному стані. Якщо його пакувати в гумоподібному стані неодмінно виникне пористість стиску.
Режим полімеризації пластмаси. Значення його дотримання
Полімеризацією називається хімічна реакція сполучення молекул однієї і тієї ж низькомолекулярної речовини. Внаслідок цієї реакції утворюються високомолекулярні сполуки, що аналогічні вихідній речовині за своїм складом, але відрізняються від неї величиною молекул і властивостями.
Реакція полімеризації відбувається тільки під дією зовнішніх чинників – тепла, світла, присутності каталізаторів та активаторів. Цю реакцію слід розглядати як єдиний процес, що відбувається під впливом одного чи кількох зазначених факторів.
На сьогодні широкого вжитку набули такі базисні пластмаси: “Фторакс” (Україна), “Вілакріл” (Польша), “Вертекс” (Нідерланди). Режим полімеризації слід проводити згідно інструкції виробника. Порушення режиму полімеризації призводить до виникнення газової пористості (появи газових пор у товстих шарах базису протеза).
Більш докладний опис про полімеризацію див. у статті: «Пластмаси: загальне»
Пористість пластмаси. Її види, причини виникнення, способи усунення
Пористість акрилової пластмаси – це брак пластмаси, порушення її фізико-механічних властивостей, естетичних показників. Часом пористість пластмаси змушує переробляти протез.
Існує три види пористості пластмаси:
- Гранулярна пористість – виникає при неправильному співвідношенні порошку-полімеру та рідини-мономеру при замішуванні пластмасового тіста. Має вигляд крейдяних смужок та плям.
- Пористість стиску – виникає при пакуванні пластмасового тіста в гумоподібному стані. При цьому виді пористості можуть виявлятися ділянки протеза, куди не пройшло пластмасове тісто, сам базис втрачає прозорість, яка притаманна базисним пластмасам.
- Газова пористість – виникає при порушенні режиму полімеризації. При цьому виді пористості пластмаси в товстих шарах базису протеза виникають газові пори (повітряні бульбашки). Під час полірування в них набивається полірувальна паста і протез набуває неохайного вигляду.
Недоліки акрилових протезів, що виготовляються з двокомпонентних пластмас. Методи запобігання
Основними недоліками акрилових пластмас, з яких виготовляються ортопедичні конструкції, є:
- Низька механічна міцність,
- не гігієнічність, яка викликана пористістю пластмаси як матеріалу (не плутати з пористістю пластмаси, яка виникає при порушенні техніки роботи з нею), та
- алергічна явища, які виникають у випадку недотримання режиму полімеризації пластмаси і особливо при порушенні охолодження кювет (не треба плутати з негативним впливом базисів пластинкових протезів, які порушують тактильну, температурну і смакову чутливість у пацієнта).
Негативні наслідки викликані недоліками акрилових пластмас і методи їх запобігання:
- Низька механічна міцність стає часто причиною поломок ортопедичних конструкцій виготовлених з пластмаси (зокрема, базисів пластинкових протезів). Окрім того, і так не дуже висока механічна міцність пластмаси значно знижується при будь-якій її пористості.
Для запобігання цього явища потрібно потовщувати (за можливісті) пластмасовий шар ортопедичної конструкції та дотримуватись правил техніки роботи з нею.
- Не гігієнічність пластмаси як матеріалу призводить до поступової зміни кольору штучних коронок і пластмасових базисів.
Вплив цього негативного явища можна значно зменшити завдяки ретельному шліфуванню ортопедичної конструкції під час її обробки та якісному і регулярному догляду пацієнта за нею (останнє особливо актуальне для знімних протезів).
- Алергічна явища виникають через токсичний вплив залишкового мономера пластмасового базису на слизову оболонку порожнини рота.
За своєю хімічною будовою мономер – метиловий ефір метакрилової кислоти. У високих концентраціях мономер є протоплазматичною отрутою. Його дія на слизову оболонку ротової порожнини вкрай негативна, негативна його дія і на весь організм.
Для запобігання цього небажаного явища потрібно чітко дотримуватись режиму полімеризації пластмаси, а особливо – правил охолодження протезів у кюветах (охолодження треба проводити повільно на повітрі, без застосування води). Саму ж ортопедичну конструкцію, яка викликає алергічні явища, неодмінно треба переробити.
Часто причинами печії під базисом протеза може бути поганий гігієнічний догляд за ним. Для профілактики подібного ускладнення необхідно в день фіксації протеза проводити з кожним хворим спеціальну бесіду щодо правил користування та догляду за протезами. Дехто з лікарів відмовляється від гарантії на виготовлений протез у разі неохайного до нього ставлення.