Воскові базиси з оклюзійними валиками. Визначення центральної оклюзії

Виготовлення воскових базисів з оклюзійними валиками при часткових дефектах зубного ряду

Оклюзійні (прикусні) валики необхідні для проведення клінічного етапу, на якому лікар-стоматолог визначає та проводить фіксацію центральної оклюзії.

Виготовлення воскового базису полягає в наступному:

1. Розігрівання над полум’ям газової горілки (спиртівки) або ж у гарячій воді стандартної пластинки базисного воску.
2. Обтискання розігрітої пластинки на моделі.
3. Обрізання надлишків воску за позначеними межами.
4. Прикріплення до воскового базису дроту з метою запобігання його деформації під час роботи з ним.

Формування воскових валиків:

1. Розм’якшення пластинки базисного воску і її щільне згортання у вигляді рулону[1].
2. Встановлення частини готового валика, що відповідає розміру дефекту зубного ряду, посередині альвеолярного гребеня
3. Приливання валика до воскового базису зі створенням плавного переходу поверхонь валика в базис.

Параметри оклюзійного валика:

1. Висота оклюзійного валика повинна бути на 1-2 мм більшою від поряд розміщених збережених зубів.
2. Ширина валиків: у бічних відділах – 0,8-1 см., а в ділянці фронтальних зубів – 0,6-0,8 см.
3. Якщо валики виготовляються на кінцевий дефект зубного ряду, то на їх дистальних кінцях роблять скіс під кутом 45°.

Провівши охолодження воскових базисів з оклюзійними валиками, їх знімають з моделі і проводять оцінку якості виготовлення, за виявлення недоліків їх тут же усувають.

Після цього їх відправляють у клініку для проведення наступного етапу виготовлення часткових пластинкових протезів – визначення та фіксації центральної оклюзії.

Більш докладний опис див. у статті: «Виготовлення воскових базисів з оклюзійними валиками»

 

Визначення центральної оклюзії в разі часткової втрати зубів

Визначення центральної оклюзії необхідне для подальшої постановки штучних зубів у знімний протез. Центральна оклюзія – це максимальний контакт зубів-антагоністів.

Центральна оклюзія (ЦО) є початком і кінцем усіх жувальних рухів людини, от чому важливе її точне визначення для подальшої постановки штучних зубів. Для її визначення доцільне використання воскових оклюзійних валиків (прикусних шаблонів).

Визначення ЦО складається з наступних етапів:

1. Введення прикусних шаблонів у ротову порожнину пацієнта і повільне змикання зубів.
2. Визначення завищення висоти нижньої третини обличчя через оклюзійні валики.
3. Корекція висоти оклюзійних валиків з метою досягнення оптимальної висоти нижньої третини обличчя.
4. Перевірка корекції висоти прикусних шаблонів завдяки їх повторному введенню в ротову порожнину.
5. Розігрівання оклюзійної поверхні прикусного шаблона для подальшого визначення ЦО.
6. Введення розігрітих прикусних шаблонів у ротову порожнину пацієнта і повільне змикання зубів.

На розм’якшеній поверхні воску отримують відбитки зубів протилежної щелепи, які є орієнтиром для встановлення гіпсових моделей у положенні центральної оклюзії.

7. Нанесення (за потреби) орієнтирів на вестибулярну поверхню верхнього прикусного шаблона, які є необхідними для подальшої постановки штучних зубів.

Далі шаблони виводять із ротової порожнини, охолоджують, оцінюють точність отриманих відбитків, установлюють на моделі і відправляють у лабораторію.

Більш докладний опис див. у статті: «Визначення центральної оклюзії»

 

Орієнтири на оклюзійних валиках, їх призначення

За орієнтовними лініями на оклюзійних валиках, нанесених лікарем, проводиться підбір та постановка штучних зубів.

1. Серединна лінія – умовно ділить обличчя навпіл. Орієнтирами для її нанесення слугують середини основи носа та підборіддя пацієнта. Лінія служить для правильної постановки центральних різців.
2. Лінія ікол – завдає ширину фронтальної групи зубів. Проходить через ріжучий горбик ікол і відповідає краям зовнішніх крил носа.
3. Лінія посмішки – визначає висоту зубів. Шийки штучних зубів техніки робить вище за цю лінію, щоб під час посмішки не були видні штучні ясна. Сама лінія проходить по нижньому краю червоної облямівки губ, коли пацієнт посміхається.

 

Висота спокою і висота прикусу. У чому відмінність?

Висота прикусу – відстань між верхньою і нижньою щелепою в положенні центральної оклюзії.

Висота фізіологічного спокою – це відстань між верхньою і нижньою щелепою, коли усі м’язи щелепи розслаблені. У нормі вона зазвичай більше висоти прикусу на 2-3 мм.

Прикус може бути завищеним чи заниженим. Завищений прикус може виникати при неправильно виготовленому протезі, коли штучні зуби вищі, ніж були власні.

Занижений прикус часто виникає при патологічному стиранні зубів. Але є варіант і неправильного виготовлення протеза.

---

[1] Нині випускаються стандартні заготовки оклюзійних валиків, що значно економить час зубного техніка. Можна виготовити заготовки валиків із відходів воску.

Питання і відповіді до самопідготовки