Поширені причини розвитку некаріозних уражень твердих тканин зубів

Бруксизм / кленчінг

Фото 1. Патологічне стирання зубів внаслідок бруксизму

Бруксизм є патологічною звичкою нефункціонального стискування і подальших рухів щелепи (парафункція) в ексцентричну позицію, яка включає ікловий і різцевий шляхи введення. Бруксизм асоційований зі значною втратою твердих тканин (у три-чотири рази більше звичайного рівня стирання в діапазоні від 10 до 20 мкм на рік), що призводить до структурних змін морфології зуба з утворенням глибоких борозенок і фасеток стирання. Кленчінг вважається «тихою формою бруксизму» в центральній оклюзії без латеральних і протрузивних рухів щелепи. Втрата твердих тканин у ділянці передніх зубів набагато більше виражена, ніж у ділянці дистальних.

Патологія

Захворювання, які провокують втрату твердих тканин зуба, включають патології, що асоціюються з порушенням природного процесу формування емалі і дентину (порушений емалогенез, порушений дентиногенез). При зменшенні мінеральної щільності зуба, рівня мінералізації і твердості структури, зуби стають менш резистентні до випливу фізичних і хімічних чинників. Крім того, рівень захисних реакцій ротової порожнини зменшується при порушенні функції слини через її дефіцит або дисфункцію слинних залоз. Ці стани пов’язані з такими загальносоматичними патологіями, як синдромом Шенгрена, ревматоїдний артрит, а також з проведенням променевої терапії в ділянці голови і шиї. При гіпофункції слинних залоз відзначається дефіцит слини, що у свою чергу провокує підвищення рівня тертя між зубами, а також між зубами і зубною щіткою.

Фото 2. Ерозія емалі

Локально-специфічна втрата твердих тканин зубів є захисним механізмом, або ж компенсаційним ефектом структур зубощелепного апарату. Негативний вплив на структури твердих тканин також демонструє гастроезофагеальная рефлюксна хвороба[1] (ГЕРХ), через яку значною мірою знижується рН ротової порожнини, що призводить до розчинення мінеральних компонентів у структурі зуба. Ерозію зубів можна вважати атиповим симптомом ГЕРХ. Довільна регургітація[2] відзначається також у випадках нервової анорексії і булімії, що аналогічним чином призводить до кислотного ураження зубів. Постійне вживання препаратів з низьким pH (розчинів, жувальних пігулок або інгаляцій) чинить згубний вплив на зуби і потенційно може провокувати розвиток ерозійних уражень емалі та дентину.

Дієта і спосіб життя

Часте споживання кислот, особливо лимонної і оцтової в складі різних напоїв і їжі, провокує розчинення мінералів у структурі зубів і знижує їх мікротвердість. рН при цьому є не єдиним параметром, що впливає на резистентність твердих тканин зубів. Цілісність структури емалі і дентину також залежить від ерозійного потенціалу їжі і напоїв, буферних властивостей слини, і при використанні різних типів дієт. Їжа і напої, що містять лимонну кислоту, характеризуються більш вираженим ерозійним ефектом, ніж ті, що містять фосфорну кислоту. Дієтичні напої з низьким вмістом калорій і цукру насправді не забезпечують належної профілактики карієсу, оскільки їх ерозійний потенціал провокує розчинення твердих структур емалі і дентину, і таким чином, підвищує їх схильність до бактерійної дії. Високим ризиком ураження твердих тканин характеризується споживання «спортивних» напоїв з високим рівнем кислотності (рН=3), особливо безпосередньо після занять спортом в умовах дегідратації ротової порожнини. З іншого боку, споживання жорсткої їжі, що вимагає ретельного пережовування, також відгукнеться підвищенням ризику розвитку патологічної втрати твердих тканин зуба. Особові звички, на кшталт паління трубки, жування ручки або олівця, або ж відкривання пляшок за допомогою зубів, також провокують розвиток некаріозних уражень. Робота в умовах постійного стресу, на виробництвах з підвищеним рівнем кислотності повітря, у шумних умовах, плавання в хлорованих басейнах, професійна дегустація вин, а також гра на певних музичних інструментах – усе це фактори анамнезу, які можуть негативно позначатися на стані структур твердих тканин зубів.

Чищення зубів і зубні пасти

Чищення зубів, що знаходяться в демінералізованому стані після впливу кислотного фактора, провокує кумулятивний ефект втрати твердих тканин емалі і дентину. Чищення зубів у горизонтальному напрямі викликає більший знос пришийкової частини зуба в порівнянні з вертикальним характером чищення. Крім того, тип щетини зубної щітки, а також тип використовуваної зубної пасти, чинять виражений механічний вплив на поверхню зубів. Більш загострені ворсини зубної щітки, більша кількість пучків, щільне їх розташування і розтягування при навантаженні є тими факторами, які швидше за все негативно позначаються на стиранні твердих тканин зубів і реставраційних матеріалів. Певний рівень абразивності зубної пасти потрібен для ефективного видалення бактерійної біоплівки і плям з доступних поверхонь зубів, а також для поліровки їх у процесі чищення. Проте рівні абразивності зубної пасти, визначені за методами RDA і REA, значною мірою пов’язані з ризиком стирання поверхонь зубів, отже, на їх показники необхідно звертати увагу при виборі зубної пасти. Цікаво, що на законодавчому рівні, показники RDA можуть бути і не вказані на упаковці продукту, у такому разі точні параметри краще уточнити на сайті виробника.

Черепно-лицьовий комплекс

Вертикальні девіації, маленький кут між нижньощелепною і піднебінною площинами, а також невеликий кут нижньої щелепи можуть впливати на рівень стирання поверхонь зубів. Сили і напруга, яка розвивається при пережовуванні можуть досягати досить високих значень, оскільки жувальний м’яз, відповідальний за їх розвиток, є одним з найбільш сильних у людському організмі. Чим більше квадратним виглядає обличчя пацієнта, тим більша площа прикріплення жувальних м’язів, а значить – тим більше сила укусу і тиску. Логічно, що при сильнішому надкушуванні ризик патологічної втрати твердих тканин помітно збільшується.

Ятрогенні стоматологічні причини

Фото 5. Стирання природних зубів через неправильний контакт з металокерамічними конструкціями

У випадках, коли твердість реставрацій або коронок перевищує твердість власних зубів-антагоністів, у ділянці останніх починають розвиватися ознаки патологічного стирання. Для їх уникнення необхідно ретельно контролювати рівні оклюзійних співвідношень. Зазвичай, проблеми з патологічним стиранням зубів є локалізованими і проектуються на зуби, що антагонують з різними типами ортопедичних конструкцій, хоча в деяких випадках вони можуть мати і генералізований характер.

Старіння

Стирання твердих тканин зубів відбувається фізіологічно і з віком. Під час функціонування горбики зубів згладжуються, формуються фасетки стирання, об’єм емалі зменшується і оголюється поверхня дентину. Зі збільшенням тривалості життя населення зростає і період функціонування зубів, саме тому зростає поширеність рецесії ясен з оголенням ділянок, що знаходяться в нормі нижче за рівень ясен. Серед пацієнтів літнього віку, в яких зуби функціонують упродовж тривалішого періоду часу, на тлі розвитку рецесій підвищується ризик розвитку ерозійних некаріозних уражень.

Наслідки некаріозних уражень

Наслідки некаріозних уражень залежать від міри їх клінічного вираження. По-перше, можлива втрата усієї структури емалі з оголенням поверхні дентину, зміною параметрів прозорості зуба і пожовтінням його структури. По-друге, на оклюзійних поверхнях можуть формуватися фасетки стирання, і відзначатися сплощення горбиків. При оголенні поверхні дентину пацієнти часто скаржаться на гіперчутливість, але в окремих пацієнтів навпаки розвивається склерозування дентину і його третинна депозиція, отже – ознак гіперчутливості не відзначається. Зниження висоти клінічних коронок через патологічне стирання також відгукнеться редукцією висоти прикусу, що негативно позначається на функції скронево-нижньощелепного суглоба. Прогресуюче патологічне стирання зубів також асоційоване з ризиком розвитку пульпарних уражень, а у фронтальних ділянках – з компрометацією зовнішнього профілю посмішки. Логічно, що в таких умовах пацієнти хочуть відновити природний вигляд зубів і вирішити наявні функціональні проблеми з боку зубощелепного апарату, а усе це тягне за собою і сукупність фінансових витрат. Таким чином, некаріозні ураження зубів пов’язані з порушенням параметрів функції та естетики, і відповідно – зі зниженням загального показника якості життя пацієнтів.

Автори: Мабі Сінгх, Джерард Кугель, Атена Папас, Бріта Магнусон, США


[1] Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ), або рефлюксна хвороба – це хронічне рецидивуюче захворювання, що проявляється симптомами запалення дистальних відділів стравоходу, та зумовлене порушеннями моторно-евакуаторної функції гастроезофагальної зони, що характеризується спонтанними або регулярно повторюваними закидами шлункового або дуоденального вмісту в стравохід, що призводить до пошкодження дистального відділу стравоходу з розвитком у ньому ерозивно-виразкових, катаральних і функціональних порушень. Ця хвороба є найбільш поширеним захворюванням стравоходу.

[2] Регургітація – зворотний нормальному напрямку стрімкий рух рідин або газів, що виникає в порожнистих м’язових органах при їх скороченні.

Попередня стаття

Некаріозні ураження твердих тканин зубів: лікувати чи не лікувати?

Втрата твердих тканин зубів або ж їх стирання є процесом, який може характеризуватися як фізіологічним, так і патологічним етапом розвитку, ... Читати далі

Наступна стаття

Лікування некаріозних уражень твердих тканин зубів

Лікування некаріозних уражень зубів має бути комплексним і враховувати вплив основних етіологічних факторів. Просто реставраційний підхід до відновлення втрачених тканин ... Читати далі

Файли для скачування

Назва файлу Опис Розмір файлу
pdf Поширені причини розвитку некаріозних уражень твердих тканин зубів
236 KB