Пірсинг ротової порожнини є наростаючою тенденцією серед молоді. У ротовій порожнині найбільш поширений пірсинг язика, губ і щік, що спричиняє безліч несприятливих ефектів. До них відносяться місцеві прояви: рецесії, травматичні дефекти емалі, перелом зуба, гіперсалівація, порушення мовлення. А також системні ускладнення: ендокардит, невралгія трійчастого нерва, алергічні реакції, гострі запальні процеси (ангіна Людвіга, абсцес мозку). Лікарю-стоматологу слід попередити пацієнта про можливі ускладнення, що асоціюються з пірсингом ротової порожнини.
Актуальність
У ротовій порожнині найбільш поширений пірсинг язика – 81%, губи – 8,1%. За останні 20 років пірсинг став нормальним соціальним явищем серед молоді. Як правило, він поширений серед групи населення до 29 років.
Вважається, що пірсинг як соціальне явище має наступні причини: самовираження індивідуума, естетика, прагнення виділитися з групи або, навпаки, вступити в певне коло спілкування.
Вступ
Зубощелепний апарат людини є збалансованою системою мовотворення, оклюзії, травлення і метаболізму. Високе функціональне навантаження вимагає рівноваги діючих компонентів у цій системі. Будь-яке чужорідне тіло ротової порожнини (зубні протези, імплантати, пірсинг) порушує цю рівновагу і сприяє інтенсивній перебудові жувального органу. Результатом цієї реакції може бути як компенсація, так і декомпенсація, що призводить до порушення функції зубощелепного апарату.
Пірсинг, будучи чужорідним тілом ротової порожнини, є агресивним агентом, що призводить до різних ускладнень, – місцевих і системних. Задокументовані наступні ускладнення.
Загальні ускладнення
Ряд авторів спостерігали розвиток септичного ендокардиту після пірсинга язика, збудниками якого були бактерії роду Neisseria, Haemophilus. Описується випадок трігемінальної невралгії після проведення пірсинга язика. Martinello спільно з колегами описали випадок абсцесу мозку, що асоціюється з пірсингом язика. Інші автори також описали випадок гнійно-запального процесу (ангіна Людвіга) внаслідок недотримання правил асептики при проведенні пірсинга язика.
Враховуючи різноманіття матеріалів для виготовлення пірсинга (золото, титан, сплави ніобію, срібло), високий ризик розвитку алергічних реакцій на компоненти сплаву пірсинга.
Зважаючи на те що в більшості пірсинг-салонів, як правило, не дотримуються базові принципи асептики, їх клієнти знаходяться в групі ризику зараження гемоконтактними інфекціями (ВІЛ, гепатит В, С).
Місцеві ускладнення
Найбільш поширене місцеве ускладнення пірсинга ротової порожнини – мукогінгівальні дефекти маргінального пародонту.
Другим за частотою ускладненням слід вважати виникнення дефектів твердих тканин зубів. Серед 63 обстежених з пірсингом ротової порожнини в Каліфорнії 25 % мають ушкодження зубів. Документовані випадки перелому зубів за наявності пірсинга язика. Описані місцеві ускладнення запального характеру, такі як абсцес язика.
Armstrong і співавт. відмічали порушення дикції в групи дослідження з пірсингом ротової порожнини. Рядом авторів відмічена гіперсалівація при пірсингу язика.
Патогенна дія пірсинга ротової порожнини
Як вже вказувалося вище, пірсинг – це чужорідне тіло ротової порожнини. Будь-яка м’язова скорочувальна активність передається через тіло пірсинга до маргінальних тканин пародонту і твердих тканин зуба, що призводить до їх постійної травми.
Campbell вважає, що значну роль у посиленні травмуючого агента пірсинга язика грає параметр довжини сережки. У випадку якщо сережка має розмір більше 1,6 мм, її фіксуючі елементи неодмінно контактують з маргінальним пародонтом центральних різців нижньої щелепи і передають значно більший тиск м’язової сили язика.
Додатковим травмуючим чинником служить рельєф фіксуючих елементів пірсинга. Найбільшу травмуючу силу має замок пірсинга нижньої губи, на підтвердження цього деякі автори відмічають швидкість виникнення рецесій ясен 1-2-го класу за Мілером на вестибулярній поверхні нижніх різців (найраніше – впродовж 2 міс.).
Тривалість дії травмуючого агента також впливає на ступінь вираження клінічних проявів. Середній термін розвитку рецесій під впливом пірсинга язика – 2 роки.
Окрім прямої травмуючої дії пірсинг ротової порожнини зважаючи на свою мікрошорсткість служить ретенційним фактором для бактерій ротової порожнини. Рядом авторів на поверхні елементів пірсинга діагностувалися зубні відкладення різного ступеня зрілості. До того ж у пацієнтів з пірсингом ротової порожнини ускладнене проведення індивідуальної гігієни ротової порожнини.
Іноді металеві компоненти пірсинга можуть призводити до явища гальванізму в ротовій порожнині. Так, Gazzeri і співавт. опублікували клінічний випадок тригемінальної невралгії на фоні пірсинга язика. Автори вважають, що первинна генерація електричного імпульсу виникала внаслідок електронних потенціалів ортопедичних конструкцій ротової порожнини з матеріалом сережки, проведенню імпульсу сприяла близькість розташування пірсинга до язичного нерва, яким йшла іррадіація гілками трійчастого нерва. Після видалення пірсинга симптоми невралгії нівелювалися.
Тактика лікаря-стоматолога при лікуванні пацієнтів з пірсингом ротової порожнини
Безумовно, більшість авторів вважають, що пірсинг є несприятливим фактором для здоров’я ротової порожнини, тому рекомендують в якості етіотропної терапії усунення цієї шкідливої звички.
Petricolas і співавт. вважають за доцільне прибирати пірсинг ротової порожнини під час лікування для профілактики аспірації. Також після проведення мандибулярної анестезії зважаючи на втрату чутливості половини язика може виникнути серйозна травма твердих тканин зубів, слизової ротової порожнині, тому рекомендується не встановлювати пірсинг до повного закінчення фармакологічної дії місцевого анестетика.
Одним з методів патогенетичного лікування є заміна рельєфних металевих замкових кріплень пірсинга на м’які силіконові. Цей метод дійсно знижує травматичну дію на тканині пародонту, проте не усуває її повністю.
У комплексному лікуванні рецесій після усунення травмуючого чинника і нормалізації індивідуальної гігієни ротової порожнини більшість авторів застосовували стандартні мікрохірургічні методики (конвертні, Langer & Langer) з використанням субепітеліальних трансплантатів з піднебіння.
Лікування дефектів твердих тканин зубів, що асоціюються з пірсингом ротової порожнини, полягає в усуненні травмуючого агента і пломбуванні дефектів емалі при значному їх розмірі.
Автор: О. І. Ерохін, к. м. н., доцент, та ін.