імплантації з негайним навантаженням на верхній щелепі
В атрофованій верхній щелепі імплантологам часто не вдається виконати стандартну імплантацію через відсутність достатньої кількості кісткової тканини. Іноді атрофія кісткової тканини виникає внаслідок тривалого носіння протезів, як результат невдалої імплантації, травми або резекції в процесі оперативного лікуванні онкологічних захворювань.
У всіх цих випадках виличні імплантати – добрий інструмент для вирішення проблеми, у більшості випадків – з можливістю негайного навантаження.
З 80-х років, коли Бранемарк запропонував виличні імплантати, було розроблено декілька модифікацій.
Представляємо клінічний випадок атрофії верхньої щелепи за VI класом після невдалого попереднього лікування із застосуванням альвеолярних імплантатів (мал. 1 a, б).
Пацієнтові була запропонована операція з установки чотирьох імплантатів виличної кістки під місцевою анестезією в поєднанні із седативною підготовкою. Операція була проведена із закритим доступом з розкриттям виличних контрфорсів. Спочатку імплантат з пазухи був видалений через вікно в передній стінці, а потім імплантати були встановлені відповідно до хірургічного протоколу, рекомендованого Нобелем.
Етапи операції представлені на малюнках 2 а – д.
Після досягнення первинної стабільності більше 50 Н/см2 на чотирьох імплантатах почали підготовку мультиблокових абатментів (мал. 3a). Протез був встановлений через 6 годин після операції (мал. 3 б – д), і пацієнт був виписаний з клініки.
Пацієнт прийшов у клініку наступного ранку (мал. 4 a, б).
Імплантати виличної кістки стали альтернативою реконструкції верхньої щелепи з кістковими трансплантатами. Основні переваги полягають у тому, що пацієнт піддається тільки одній операції і отримує негайне навантаження із самого початку. З іншого боку, пацієнтам з кістковою пластикою доведеться чекати не менше шести місяців для інтеграції трансплантата, а потім доведеться чекати також інтеграції імплантатів.
Основні ускладнення, яких необхідно уникнути при імплантації виличних імплантатів, – це синусіт і вторгнення в орбіту чи середню черепну ямку під час операції. Також можуть виникнути проблеми з кутом нахилу виличних імплантатів, якщо він встановлений палатинально, але це можна запобігти шляхом точного планування операції або вирішується за допомогою мультиблокових кутових абатментів.
Автори: Д-р Хав’єр Марікью Буено, д. м. н., доктор стоматології (Барселона, Іспанія); Д-р Мішель Роже, доктор хірургічної стоматології, магістр наук, лікар стоматолог-ортопед (Сент-Джулія, Андорра)