Ймовірно, європейці вперше познайомилися з жувальною гумкою в 1518р., коли іспанці вторглися в імперію ацтеків. Можливо, вона була відкрита ще декілька століть тому, коли індіанці з південномексиканського племені майя виявили, що “чікл”, або натуральний каучук, що являв собою густу молочну рідину, яка сочилася з надрізів кори дикої сапотіли, поступово тверднучи, перетворювалася на напрочуд смачну гумку.
Втім, ще стародавні греки жували мастику, отриману з кори смолянистого дерева, а древні племена на території Німеччини використовували для цієї мети шерсть, просочену медом.
У 1788 р. ботанік Вільям Бартрам описав традицію в індіанців племені черокі жувати коріння рослин для очищення зубів і усунення неприємного запаху з рота.
Минав час, права на жувальну гумку зберігалися за мешканцями мексиканських лісів, доки в 1869 р. колишній президент Мексики Антоніо де Санта-Анна приїхав у Нью-Джерсі з тонною чікла з надією на продаж. Він переконав бізнесмена Томаса Адамса з Нью-Йорка купити його, вулканізувати, і використати як замінник гуми. Експеримент не вдався. Проте, Адамс помітив, що Санта-Анна любить жувати чікл, і тоді він вирішив зварити маленьку партію чікла в себе на кухні, щоб отримати жувальну гумку.
Він виставив пробну партію свого товару на продаж у декількох місцевих магазинах, щоб подивитися чи будуть люди купувати його. Людям сподобалася гумка, і незабаром бізнес став дуже прибутковим.
У 1871 р. Адамс запатентував механізм з виробництва гумки, і зміг робити її у великих кількостях. Він додавав екстракт локриці для поліпшення смаку, і замість бруска, жуйку тепер стали робити у формі довгої палички. Це була перша приправлена гумка в США, і називалася вона “Чорним Джеком”.
У XX ст. виробництво жувальної гумки розвивалося швидкими темпами, і один з найбільш поширених її видів досі носить ім’я свого творця – американця Вільяма Вріглі.
Розвиток хімії, поява нових технологій, нові знання про гігієну порожнини рота спонукали виробників жувальних гумок шукати все нові і нові форми, інгредієнти, пропорції і форми. Так у 1942 р. було вперше виявлено очищувальну дію жувальної гумки.
Наступними важливими етапами в розвитку жувальної гумки стали:
- поява жувальних подушечок з покриттям, що прийшли на зміну звичайним пластинкам;
- припинення використання цукру і заміна його цукорозамінниками типу ксиліт, сорбіт. Антикаріозний ефект ксиліту вперше був доведений дослідженнями Університету Турку у Фінляндії. З 1975 р. ксиліт, що отримується з березового соку і деревини, ягід і горіхової шкаралупи, стали вводити до складу жувальних гумок. Першу жувальну гумку на основі ксиліту – “Ксиліфреш” – випустила фінська фірма “Ліф”;
- введення до складу жувальних гумок – фтору;
- введення до складу жувальних гумок активних компонентів – карбаміду, натрію бікарбонату та інших речовин.
Ці чинники розширили можливості жувальних гумок, перетворивши їх на один із засобів профілактики карієсу зубів.
Цікаві факти про жувальну гумку
Перші жуйки поставлялися в магазини безкоштовно, щоб “розкрутити” незвичайний продукт. Все що просили в обмін виробники в продавців – виставити коробочку з жувальними гумками на вітрину.
* * *
Компанія “Wrigley”, яку ми зараз знаємо як найбільшого виробника “гумки”, спочатку випускала мило. До мила було прийнято додавати в подарунок жуйку, і незабаром тодішні маркетологи помітили, що люди купують мило заради цих бонусів. “Ріглі” тут же переорієнтовувала виробництво.
* * *
Під час Другої світової війни в солдатські пайки входила жувальна гумка “Orbit” – вважалося, що це допомагає зняти стрес і розслабитися.
* * *
Жувальна гумка довгий час була товаром для дорослих. Щоб розширити клієнтську аудиторію виробники почали поміщати в обгортку вкладиші.
Уперше це сталося в 30-х рр. ХХ ст. – на них були зображення популярних у ті часи спортсменів. Споживачам ця ідея дуже сподобалася. А пізніше з’явилися вкладиші із зірками Голівуду. Їх випускала компанія “Hamilton Chewing Gum Ltd”. Так почалося колекціонування вкладишів, яке триває до цього дня, – ціни на найбільш старі доходять до 1000 євро за штуку.
* * *
Журнал “Forbes” склав рейтинг “10 самих незвичайних жувальних гумок”. Серед них – енергетична жуйка – альтернатива енергетикам, проти яких активно виступає світова медицина. Жуйка заряджає бадьорістю не гірше за напій, але виробники попереджають, що не можна розжовувати більше 2 подушечок на день.
* * *
Найбільше в рекламі жуйок прославилася компанія “Wrigley”. Ще в 1915 році всім жителям Нью-Йорка, чиї прізвища були в міському телефонному довіднику, розіслали поштою фірмові жувальні пластинки “Ріглі”.
А от чергова задумка бренду:
* * *
Але справжню любов покупців жуйка отримала після прийняття в США “сухого” закону. Любителі прийняти на груди швидко зметикували, що з її допомогою можна “зажувати” запах спиртного.
* * *
Ідеальна формула жувальної гумки придумана ще на початку ХХ століття звичайним бухгалтером. Уолтер Дімер винайшов, що ідеальна жуйка повинна складатися з 20% каучуку, 60% цукру, 19% кукурудзяного сиропу і 1% ароматизатору. Завдяки цій формулі на світ народилися пухирі, які раніше робити було не можна через нееластичність маси.
* * *
Моду на надування пухирів започаткувала компанія “Dubble Bubble” – один із виробників жуйок. У 1954 році вона організувала телевізійний конкурс з надування пухирів із жувальної гумки.
* * *
Найбільший пухир надули в 1994 році. Рекорд зафіксували в телевізійній студії “ABC” у США. Його діаметр склав 58,5 сантиметрів. Пухир надула Американка Сьюзен Монтгомері.
* * *
Жування жуйки спалює 11 калорій на годину.
* * *
Незважаючи на численні рецепти жуйок, поки ще так і не винайшли засіб для її видалення з різних поверхонь. Ще один істотний мінус цього продукту – він не розкладається. Хоча ірландці все-таки придумали рецепт жуйки, що не прилипає і розкладається, проте широкого поширення вона так і не знайшла.
* * *
У Каліфорнії є стіна для жувальних гумок – свою жуйку на неї може приліпити будь-який бажаючий. Жуйки наклеюються в 4-5 шарів. А звели цю архітектурну споруду винятково в благих цілях – щоб жителі і туристи не забруднювали тротуари “гумками”, які важко очищалися, а клеїли “сміття” у спеціально відведеному місці.
* * *
У світі існують жуйки абсолютно на будь-який смак. Приміром, є зі смаком васабі, зі смаком фуа-гра (ця жуйка з’явилася після того, як у Каліфорнії вийшла заборона на виробництво і продаж фуа-гра), винна жуйка, усередині якої порошкове вино: портвейн, кларет, бургундське і шампанське.