Звичайно, говорити про 100% успіх приживлення імплантатів не доводиться. Усе залежить від характеру відсутності зубів, особливостей кісткової системи щелепи, розмірів зубного імплантату.
Перш ніж приступити до встановлення імплантату, лікар проводить обов’язкове обстеження пацієнта на предмет наявних у нього захворювань – як порожнини рота, так і всього організму. Адже хвороби нерідко так чи інакше впливають на процес остеоінтеграції (приживлення титану до кісткової тканини). Окрім того, стоматолог вивчає об’єм щелепної кістки, в яку вживлюється імплантат. Це дозволяє уникнути багатьох ускладнень.
Загальна статистика невдалих операцій – 2-3%. Але за умови хорошого стану здоров’я і дотримання всіх приписів лікаря в пацієнта 97-98% шансів. Не прижитися імплантат може через особливості організму конкретної людини: будови щелепи, стану її здоров’я.
У жодній країні світу на приживлення імплантатів не дають гарантій, оскільки це хірургічне втручання.
Якщо ж імплантат не прижився, він стає рухливим і не в змозі далі утримувати протез. У цих випадках імплантат необхідно видалити. Це нескладна хірургічна операція (схожа на видалення зуба) відбувається під знеболенням. Імплантацію можна повторити після загоєння лунки і заповнення її кісткою.