С-силіконові відбиткові матеріали – полідіметілсілоксани з гідроксильними кінцевими групами, що утворюють тривимірну структуру шляхом поліконденсації. Колись будучи передовим досягненням стоматологічного матеріалознавства, отримали широке поширення і позитивні відгуки. Сьогодні продовжують утримувати титул широко поширених відбиткових матеріалів, але вже зміщених більш передовими А-силіконами, поліефірними відбитковими масами і комбінаціями двох останніх.
Як дешевший, на відміну від А-силіконів, і прийнятно стабільний в об’ємі, придатний до тривалих транспортувань, С-силікон цілком підходить як ідеальний матеріал для діагностичних відбитків і відбитків для допоміжних моделей.
Достатня деталізація в отриманих з цього матеріалу моделях може бути досягнута тільки при використанні рідкотекучої коригуючої фази. Отриманий таким чином двоетапний відбиток забирає багато часу і зовсім не спрощує перебування пацієнта на прийомі, бо йому доводиться переносити ще одне внесення відбиткової ложки в ротову порожнину.
У цій статті автор ділиться досвідом отримання одноетапного відбитку з використанням обох різнотекучих фаз С-силіконів для отримання точних моделей.
Перший спосіб отримання відбитків найбільш простий: з використанням харчової плівки або целофанового пакету. Замішана базова маса С-силікону укладається в ложку і покривається шаром харчової плівки, заздалегідь вирізаної по формі ложки (Рис. 1). Ще не полімеризована відбиткова маса відбивається через плівку об зубний ряд (Рис. 2). Завданням лікаря-стоматолога є отримання відбитку зубів майже в усю їх висоту і точне позиціонування ложки в порожнині рота. Потім плівка знімається і у відбиту форму вноситься рідкотекучий коректор, що негайно вноситься на зубний ряд. Індивідуалізована таким чином ложка, є прекрасною імітацією двоетапного відбитка (Рис. 3). Слід звернути увагу на те, що маніпуляції з укладення базової маси в ложку, наклеювання плівки і відбиття через неї повинні робиться одночасно із замішуванням коректору силікону. Внесення ложки в ротову порожнину з рідкотекучою фазою має бути в діапазоні еластичного робочого часу базової маси С-силікону (Рис. 4, 5).
Другий спосіб починається з індивідуалізації стандартної відбиткової ложки невеликою кількістю базової маси. На верхній щелепі вона укладається на піднебінну частину, створюється так званий «піднебінний упор» і в ретромолярні ділянки як на ложці для верхньої, так і для нижньої щелепи (Рис. 6). У ложці на нижній щелепі можна створити додатковий позиційний упор біля ділянки різців. Укладена маса, що індивідуалізує стандартну ложку, відбивається і позиціонується в ротовій порожнині. Надлишки її, що поширилися після відбиття в зону укладання базової маси зрізаються (Рис. 7). Завдання описаної індивідуалізації стандартної ложки в створенні достатнього тиску внесеного силікону на структури зуба і навколишні м’які тканини, запобігання утворення відтяжок.
Після завершення індивідуалізації стандартної ложки в неї вноситься замішана базова маса, в якій пальцем створюється жолобок по ходу зубного ряду (Рис. 8), у жолобок укладається синхронно замішаний коректор (Рис. 9). Знімається відбиток (Рис.10, 11).
Методика одноетапного відбитка в індивідуалізованій стандартній ложці демонструє прекрасну деталізацію анатомічних особливостей зубів за рахунок точного позиціонування і достатнього тиску відбиткового матеріалу на структури зубів.
При уважному дотриманні інструкції по замішуванню С-силікону і рекомендацій, наведених у цій статті, вдасться отримати високоточний відбиток зубних рядів, включаючи ретромолярні і пришийкові ділянки зубів. Створений завдяки індивідуалізації хороший тиск запобігає відтяжкам матеріалу.
Власні оперативні навички і можливі помилки необхідно виявляти, аналізуючи якість отриманих моделей.
Автор: М. І. Васильєв, лікар стоматолог-ортопед
