Застосування різних барвників дозволяє виявляти наявність зубного нальоту і місця його найбільшого скупчення. Ці речовини можуть застосовуватися як для індивідуального контролю самим пацієнтом, так і для визначення рівня гігієни порожнини рота лікарем-стоматологом.
Барвники для індивідуального користування є, як правило, чи розчинами для полоскання, або забарвлюючими пігулками для розчинення чи розжовування. За інтенсивністю і розташуванням забарвлення зубів людина може сама коригувати свою методику чищення зубів. Індикатори для лікарського застосування зазвичай є розчинами для нанесення безпосередньо на поверхні зубів за допомогою тампонів або просочених кульок.
До індикаторів зубного нальоту відноситься цілий ряд речовин. Пігулки і розчини еритрозину забарвлюють зубні відкладення в червоний колір. Їх недоліком є одночасне фарбування слизової оболонки порожнини рота.
Розроблені комбіновані розчини, що дозволяють визначати вік зубного нальоту. Так, при обробці таким розчином наліт до 3 днів забарвлюється в червоний колір, старше за 3 дні – у синій. В якості забарвлюючих речовин можуть використовуватися препарати на основі йоду, фуксину та інші.
А ви знаєте, що звичай зафарбовувати передні зуби був широко поширений на Далекому Сході. Заміжні японки і в’єтнамки фарбували зуби в чорний колір. До складу барвника входив препарат під назвою “Сакі”, що опікає шкіру й огидно пахне. Проте дія барвника була настільки сильною, що чорний колір зберігався впродовж кількох років.