Розуміння біології тканин, що оточують зуб, грає вирішальну роль при одномоментній імплантації. Для отримання задовільного естетичного результату всі маніпуляції, які пов’язані з видаленням зубів і відтермінованою чи одномоментною імплантацією, мають бути спрямовані на збереження і відновлення достатнього об’єму кісткової і м’яких тканин.
Чинники, що дозволяють зменшити вірогідність післяопераційних ускладнень і незадовільного результату у віддалені терміни:
- відсутність виражених запальних процесів;
- атравматичне видалення зуба;
- збереження зовнішньої кортикальної пластинки;
- достатній об’єм кісткової тканини;
- правильна позиція імплантату;
- правильний підбір абатмента і форми тимчасової коронки.
Втручання по можливості повинні виконуватися без відшарування клаптя. Завдання атравматичного видалення – уникнути ушкодження маргінальних ясен, стінок лунки, зберегти об’єм кісткової тканини для забезпечення первинної стабільності імплантату, а також його правильної позиції відносно майбутньої реставрації. У випадку з багатокореневими зубами основою успіху є збереження міжкореневої перегородки, тому секціонування коренів при видаленні є обов’язковим.
Відсутність зовнішньої кортикальної пластинки, на думку більшості авторів, є протипоказанням до одномоментної імплантації.
Після видалення зуба ясна прагнуть закрити лунку зуба, це призводить до зменшення об’єму тканин. Використання вільних ясенних трансплантатів дозволить компенсувати втрату і добитися задовільного результату. Найбільш ефективне поєднання таких трансплантатів з тимчасовою реставрацією.
Клінічний випадок
Видалення 14 зуба унаслідок несприятливого прогнозу при ортопедичному відновленні. Після санації лунки сформоване ложе під імплантат. Імплантат встановлений у ділянці міжкореневої перегородки (мал. 1-2). Лунки коренів заповнені остеопластичним матеріалом (мал. 3).
Раніше на моделі була виготовлена тимчасова коронка, потім перебазована на тимчасовому абатменті безпосередньо в порожнині рота після встановлення імплантату.
Абатмент повинен мати таку форму, щоб створити якомога більше простору в пришийковій зоні, тобто бути найменшого діаметру (мал. 4).
Системи імплантатів з конічним з’єднанням мають ряд переваг у даному випадку. Максимальний діаметр конструкція має тільки в ділянці маргінального краю, чітко відповідаючи межі лунки, забезпечуючи підтримку ясен, а також механічний захист. Ця форма абатменту дозволяє сформувати необхідну біологічну ширину і забезпечити стабільність тканин. У разі використання вільного ясенного трансплантата він має розташовуватися між вільною слизовою оболонкою і абатментом. Регенерація лунки проходить аналогічно відновленню після видалення, з тією лише різницею, що встановлений імплантат, а тимчасова конструкція захищає від механічного впливу сформований згусток (мал. 5, 6).
Остеопластичний матеріал на основі колагену, виконує роль матриксу, для швидшого формування згустку.
Через місяць проведена корекція тимчасової конструкції з метою формування контуру ясен (мал. 7).
Кожні 2-3 тижні здійснювався контроль, і перефіксація тимчасової конструкції. Важливим моментом є відсутність необхідності відкручувати абатмент для корекції конструкції. Це сприяє формуванню біологічної зони, зменшенню травми тканин і ризику рецесії у віддалені терміни.
Остаточна конструкція виготовлена через 6 місяців (мал. 8). Виготовлений індивідуальний цирконієвий абатмент, зафіксована керамічна коронка (мал. 9-11).
Успіх імплантологічного лікування залежить від комплексної взаємодії фахівців і попереднього планування. Розуміння біологічних принципів і створення умов для оптимального загоєння тканин дає можливість при одномоментній імплантації і реставрації добитися задовільного естетичного результату.
Автори: Р. А. Хатіт, хірург-імплантолог; В. К. Камаєв, хірург-імплантолог; Р. А. Цициліна, стоматолог-ортопед
