Багато пацієнтів зі знімними зубними протезами навіть при якісному виготовленні не користуються ними, що, як правило, обумовлено наявністю загальних соматичних захворювань, складними анатомо-топографічними умовами ротової порожнини, протезного ложа. Найбільш частими причинами, що не дозволяють адаптуватися до знімних пластинкових протезів, є біль під протезом або їх незадовільна фіксація.
Запропонована безліч методів фіксації знімних протезів на беззубих щелепах: механічні, хірургічні, фізичні, використання еластичних підкладок, адгезивних гелів, порошків, плівок і т. д. Одним з найбільш ефективних методів покращення фіксації і стійкості протеза є установка імплантатів.
Існує безліч видів і систем імплантації для фіксації повного знімного протеза, таких як внутрішньокісткові (гвинтові і пластинкові), а також багато способів фіксації повних знімних протезів на імплантатах: мікрозамкові кріплення, балкова фіксація, магнітні фіксатори, фіксація за допомогою сфер і силіконових кілець та їх комбінації.
Останніми роками для покращення фіксації знімних протезів на беззубих щелепах запропоновано використовувати спеціальні міні-імплантати (МІ). Проте більшість авторів розглядають їх як тимчасові конструкції.
Встановлення дентальних МІ відрізняється від інших видів стоматологічного лікування спрощеним хірургічним і ортопедичним протоколом і порівняно низькою вартістю.
Зважаючи на малий діаметр МІ можливо встановлювати в тих клінічних ситуаціях, де застосування класичних імплантатів неможливе без додаткових підготовчих операцій.
У цьому дослідженні використовувалися МІ діаметром 2,5 мм і завдовжки 10-13 мм з агресивною верхівкою та агресивним різьбленням. Це дозволяло добитися кращої первинної стабільності в кістці завдяки тому, що при установці МІ не завжди було потрібне препарування кісткового ложа імплантату на всю довжину. Міні-імплантат має агресивний апекс: він може сам нарізувати собі шлях у кістці, тим самим, не руйнуючи, а розсовуючи остеони, що також сприятливо впливає на його первинну стабільність. Відповідно, досягши високої первинної стабільності МІ (35 Н/см) є можливим і доцільним його негайне навантаження.
До нас звернулися 38 людей, які отримали лікування у вигляді виготовлення часткового чи повного знімного протеза на нижню щелепу. Усі пацієнти з різних причин не змогли ними користуватися: підвищений блювотний рефлекс, погана фіксація протеза і т. д. В ході клінічного і рентгенологічного обстеження визначені показання до встановлення МІ на нижню щелепу для фіксації пластинкових протезів.
До теперішнього часу встановлено 128 міні-імплантатів у 38 пацієнтів на нижню щелепу в ділянці передніх і бічних зубів. Середній термін спостереження склав від 3 місяців до 5 років.
Вік пацієнтів варіював від 35 до 78 років, проте більша частина – 20 людей (53%) – були у віці 55-68 років. Довжина міні-імплантатів складала від 10 мм – 33 % МІ, до 13 мм – 67 %; діаметр 2.5 мм.
Пацієнти, які отримали лікування за допомогою міні-імплантатів, усі різною мірою зауважили покращення якості життя.
Клінічний випадок
Пацієнтка С., 62 роки, звернулася з проблемою фіксації повного знімного пластинкового протеза на нижню щелепу. А саме, із скаргами на скидання протеза при витягуванні губ під час розмови, неможливість пережовування твердої їжі (мал.1).
Можливі варіанти лікування:
- Застосування методики «об’ємного моделювання» базису протеза на нижній щелепі – при цьому не вдасться добитися хорошої стабілізації протеза при пережовуванні.
- Операція вертикальної кісткової аугментації за допомогою кісткових блоків після проведення операції аугментації м’яких тканин протезного ложа. Час отримання остаточного результату – 1 рік, впродовж якого пацієнт не користуватиметься протезом.
- Операція встановлення 4 міні-імплантатів на нижню щелепу за одне відвідування і негайне навантаження протезом шляхом прямого перебазування. Час роботи – 1,5 години, негайна функція.
Перед початком лікування були враховані несприятливі анатомо-топографічні умови на нижній щелепі цього пацієнта, а саме виражена атрофія альвеолярного відростка і тканин протезного ложа (мал. 2).
Після аналізу даних тривимірного обстеження було прийнято рішення з установлення 4 міні-імплантатів з діаметром 2.5 мм і завдовжки 11.5 мм.
Починаємо препарування кісткового ложа для встановлення міні-імплантатів – для цього спочатку використовуємо пілотне свердло, а потім розширювальне (мал. 3, 4).
Далі перевіряється паралельність відпрепарованих кісткових лож для встановлення 4 імплантатів – для цього використали пін паралельності і свердла (мал. 5).
Потім проводимо встановлення міні-імплантатів. Для цього спочатку використовуємо ручний ключ, далі – динамометричний (мал. 6 а, б). Далі встановлюємо всі 4 імплантати (мал. 7).
Далі приступаємо до прямого перебазування базису повного знімного протеза. Для цього встановлюємо кільцеві атачменти на сферичні абатменти імплантатів (мал. 8).
Далі готуємо базис протеза до прямого перебазування – використовуємо для цього кульову фрезу (мал. 9, 10).
Потім вносимо швидкотверднучу пластмасу в підготовлений базис і надіваємо протез на кільцеві атачменти, полімеризація пластмаси відбувається в стані центральної оклюзії під жувальним тиском (мал. 11).
Потім протез виймається з ротової порожнини і перевіряється перехід кільцевих атачментів з абатментів імплантатів у базис протеза (мал. 12).
Наприкінці перевіряємо фіксацію і стабілізацію протеза в ротовій порожнині: він надійно фіксується і не скидається (мал. 13). Також проводимо рентген-контроль встановлених імплантатів (мал. 14). Після накладання повного знімного протеза на нижню щелепу з додатковою опорою на МІ пацієнту дані рекомендації з догляду за протезом і запропоновано з’явитися через рік на контрольний огляд.
Застосування повних знімних протезів з додатковою опорою на міні-імплантати за несприятливих анатомо-топографічних умов на нижній щелепі може бути раціональним методом протезування, що поєднує в собі ефективність, швидкість, атравматичність і порівняну цінову доступність.
Автори: А. І. Корольов, стоматолог-ортопед; О. А. Петрікас, стоматолог-імплантолог